Псалми 95

1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

Kom, lad os Juble, for HERREN, råbe af fryd for vor Frelses Klippe,

2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

møde med Tak for hans Åsyn, juble i Sang til hans Pris!

3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

Thi HERREN er en vældig Gud, en Konge stor over alle Guder;

4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

i hans Hånd er Jordens dybder, Bjergenes Tinder er hans;

5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

Havet er hans, han har skabt det, det tørre Land har hans Hænder dannet.

6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

Kom, lad os bøje os, kaste os ned, knæle for HERREN, vor Skaber!

7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

Thi han er vor Gud, og vi er det Folk, han vogter, den Hjord, han leder. Ak, lytted I dog i Dag til hans Røst:

8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

"Forhærder ej eders Hjerte som ved Meriba, som dengang ved Massa i Ørkenen,

9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

da eders Fædre fristede mig, prøved mig, skønt de havde set mit Værk.

10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

Jeg væmmedes fyrretyve År ved denne Slægt, og jeg sagde: Det er et Folk med vildfarne Hjerter, de kender ej mine Veje.

11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“

Så svor jeg da i min Vrede: De skal ikke gå ind til min Hvile!