Псалми 94
1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
Boże pomst! Panie Boże pomst! rozjaśnij się!
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
Podnieś się, o Sędzio wszystkiej ziemi! a daj zapłatę pysznym.
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
Dokądże niepobożni, Panie! dokądże niepobożni radować się będą?
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
Długoż będą świegotać i hardzie mówić, chlubiąc się wszyscy, którzy czynią nieprawość?
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
Lud twój, Panie! trzeć, a dziedzictwo twoje trapić?
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
Wdowy i przychodniów mordować? a sierotki zabijać?
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
Mówiąc: Nie widzi tego Pan, ani tego rozumie Bóg Jakóbowy.
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
Zrozumicież, o wy bydlęcy między ludźmi! a wy szaleni kiedyż zrozumiecie?
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
Izali ten, który szczepił ucho, nie słyszy? i który ukształtował oko, izali nie widzi?
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
Izali ten, który ćwiczy narody, nie będzie karał? który uczy człowieka umiejętności.
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
Pan zna myśli ludzkie, iż są szczerą marnością.
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
Błogosławiony jest mąż, którego ty ćwiczysz, Panie! a zakonu twego uczysz go.
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
Abyś mu sprawił pokój od złych dni, ażby był wykopany dół niezbożnikowi.
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
Albowiem, nie opuści Pan ludu swego, a dziedzictwa swego nie zaniecha.
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
Ale aż ku sprawiedliwości obróci się sąd, a za nim wszyscy serca uprzejmego.
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
Któżby się był zastawił za mną przeciwko złośnikom? ktoby się był ujął o mnie przeciwko tym, którzy czynią nieprawość?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
By mi był Pan nie przybył na pomoc, małoby była nie mieszkała dusza moja w milczeniu.
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
Jużem był rzekł: Zachwiała się noga moja; ale miłosierdzie twoje, o Panie! zatrzymało mię.
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
W wielkości utrapienia mego, we wnętrznościach moich, pociechy twoje rozweselały duszę moję.
20 Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
Izali z tobą towarzyszy stolica nieprawości tych, którzy stanowią krzywdę miasto prawa?
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
Którzy się zbierają przeciwko duszy sprawiedliwego, a krew niewinną potępiają?
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
Ale Pan jest twierdzą moją, a Bóg mój skałą ufności mojej.
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
Onci obróci na nich nieprawość ich, a dla złości ich wytraci ich; wytraci ich Pan, Bóg nasz.
