Псалми 94
1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
Herre, du hemns Gud, du hemns Gud, syn deg i herlegdom!
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
Statt upp, du domar yver jordi, lat dei ovmodige få lika for si gjerning!
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
Kor lenge skal ugudlege, Herre, kor lenge skal ugudlege fegnast?
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
Dei gøyser or seg og fører skamlaus tale; dei skrøyter, alle ugjerningsmenner.
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
Ditt folk, Herre, krasar dei, og din arv plågar dei.
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
Enkja og den framande slær dei i hel, og dei myrder dei farlause.
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
Og dei segjer: «Herren ser ikkje, og Jakobs Gud merkar det ikkje.»
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
Merka då, de uvituge i folket! Og de vitlause, når vil de taka til vitet?
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
Han som hev sett inn øyra, skulde han ikkje høyra? Han som hev laga til auga, skulde han ikkje sjå?
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
Han som tuktar heidningar, skulde han ikkje refsa, han som gjev menneski kunnskap?
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
Herren kjenner mannsens tankar, at dei er fåfengd.
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
Sæl er den mann som du, Herre, tuktar, og som du gjev lærdom or lovi di,
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
til å gjeve honom ro for vonde dagar, til dess det vert grave ei grav for den ugudlege.
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
For ikkje støyter Herren burt sitt folk, og arven sin forlet han ikkje.
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
For domen skal venda um att til rettferd, og alle ærlege i hjarta skal halda med honom.
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
Kven stend upp for meg imot dei vonde? Kven stig fram for meg mot deim som gjer urett?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
Dersom ikkje Herren var mi hjelp, so vilde sjæli mi snart bu i stilla.
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
Når eg segjer: «Foten min er ustød, då held di miskunn meg uppe, Herre.»
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
Når det kjem mange tunge tankar i mitt hjarta, då huggar dine trøystarord mi sjæl.
20 Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
Er vel tynings-domstolen i samlag med deg, der dei lagar urett i hop til rett?
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
Dei flokkar seg i hop mot sjæli åt den rettferdige, og dei fordømer uskuldigt blod.
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
Då vert Herren ei borg for meg, og min Gud vert eit berg som eg flyr til.
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
Og han let deira urett koma attende yver deim, og for deira vondskap skal han gjera ende på deim, ja, Herren, vår Gud, skal gjera ende på deim.
