Псалми 94
1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
Psalmus David, Quarta sabbati. Deus ultionum Dominus: Deus ultionum libere egit.
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
Exaltare qui iudicas terram: redde retributionem superbis.
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
Usquequo peccatores Domine: usquequo peccatores gloriabuntur:
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
Effabuntur, et loquentur iniquitatem: loquentur omnes, qui operantur iniustitiam?
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
Populum tuum Domine humiliaverunt: et hereditatem tuam vexaverunt.
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
Viduam, et advenam interfecerunt: et pupillos occiderunt.
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
Et dixerunt: Non videbit Dominus, nec intelliget Deus Iacob.
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
Intelligite insipientes in populo: et stulti aliquando sapite.
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
Qui plantavit aurem, non audiet? aut qui finxit oculum, non considerat?
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
Qui corripit gentes, non arguet: qui docet hominem scientiam?
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
Dominus scit cogitationes hominum, quoniam vanae sunt.
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
Beatus homo, quem tu erudieris Domine: et de lege tua docueris eum.
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
Ut mitiges ei a diebus malis: donec fodiatur peccatori fovea.
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
Quia non repellet Dominus plebem suam: et hereditatem suam non derelinquet.
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
Quoadusque iustitia convertatur in iudicium: et qui iuxta illam omnes qui recto sunt corde.
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
Quis consurget mihi adversus malignantes? aut quis stabit mecum adversus operantes iniquitatem?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
Nisi quia Dominus adiuvit me: paulominus habitasset in inferno anima mea. (questioned)
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
Si dicebam: Motus est pes meus: misericordia tua Domine adiuvabat me.
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
Secundum multitudinem dolorum meorum in corde meo: consolationes tuae laetificaverunt animam meam.
20 Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
Numquid adhaeret tibi sedes iniquitatis: qui fingis laborem in praecepto?
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
Captabunt in animam iusti: et sanguinem innocentem condemnabunt.
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
Et factus est mihi Dominus in refugium: et Deus meus in adiutorium spei meae.
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
Et reddet illis iniquitatem ipsorum: et in malitia eorum disperdet eos: disperdet illos Dominus Deus noster.
