Псалми 94
1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
Dieu des vindictes, Eternel, Dieu des vindictes, apparais!
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
Lève-toi, juge de la terre, inflige un juste châtiment aux orgueilleux.
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
Jusques à quand les impies, ô Eternel, jusques à quand les impies triompheront-ils?
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
Ils se répandent en discours, parlent avec jactance; ils font les fanfarons, tous ces ouvriers d’iniquité.
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
Ton peuple, Eternel, ils l’écrasent, et ils oppriment ton héritage.
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
Ils font périr la veuve et l’étranger, ils assassinent les orphelins,
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
et ils disent: "l’Eternel ne le voit pas, le Dieu de Jacob n’y fait nulle attention!"
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
Ah! réfléchissez donc, ô gens stupides! Et vous, insensés, quand serez-vous sains d’esprit?
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
Celui qui a planté l’oreille n’entendrait pas? celui qui a formé l’œil ne verrait point?
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
Celui qui châtie les peuples ne demanderait aucun compte, lui qui enseigne la science aux hommes?
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
L’Eternel connaît les pensées des mortels, il sait qu’elles sont vanité.
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
Heureux l’homme que tu redresses, Eternel, et que tu instruis dans ta loi!
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
Tu le mets en sûreté contre des jours de malheur, tandis qu’un abîme se creuse sous les pas du méchant.
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
Car le Seigneur ne délaisse pas son peuple, et son héritage, il ne l’abandonne pas.
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
Mais son jugement se ramène à l’équité: à lui se rattachent tous les cœurs droits.
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
Qui m’assistera pour faire front aux malfaiteurs? Qui m’aidera à tenir tête aux artisans d’iniquité?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
Si l’Eternel n’était mon appui, peu s’en faut que mon âme ne séjournât dans le pays du silence.
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
Lorsque je dis: "Mon pied va chanceler", ta grâce, Eternel, vient me soutenir.
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
Lorsque les soucis se multiplient dans mon sein, ce sont tes consolations qui remettent mon âme en joie.
20 Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
Se peut-il que tu tolères près de toi un trône criminel, qui forge l’iniquité et l’érige en loi?
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
Qu’on s’ameute donc contre la vie du juste, qu’on prononce la condamnation du sang innocent:
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
l’Eternel est une forteresse pour moi, mon Dieu, un rocher tutélaire.
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
Quant à ceux-là, il fait retomber sur eux leur iniquité, il les anéantit pour leur méchanceté; l’Eternel, notre Dieu, les anéantit!
