Псалми 94
1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
O LORD God, to whom vengeance belongeth; O God, to whom vengeance belongeth, show thyself.
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
Lift up thyself, thou judge of the earth: render a reward to the proud.
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
LORD, how long shall the wicked, how long shall the wicked triumph?
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
[How long] shall they utter [and] speak hard things? [and] all the workers of iniquity boast themselves?
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
They break in pieces thy people, O LORD, and afflict thy heritage.
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
They slay the widow and the stranger, and murder the fatherless.
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
Yet they say, The LORD will not see, neither will the God of Jacob regard [it].
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
Understand, ye brutish among the people: and [ye] fools, when will ye be wise?
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
He that planted the ear, shall he not hear? he that formed the eye, shall he not see?
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
He that chastiseth the heathen, shall he not correct? he that teacheth man knowledge, [shall he not know]?
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
The LORD knoweth the thoughts of man, that they [are] vanity.
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
Blessed [is] the man whom thou chastenest, O LORD, and teachest him out of thy law;
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
That thou mayest give him rest from the days of adversity, until the pit be digged for the wicked.
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
For the LORD will not cast off his people, neither will he forsake his inheritance.
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
But judgment shall return to righteousness: and all the upright in heart shall follow it.
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
Who will rise up for me against the evil-doers? [or] who will stand up for me against the workers of iniquity?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
Unless the LORD [had been] my help, my soul had almost dwelt in silence.
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
When I said, My foot slippeth; thy mercy, O LORD, held me up.
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
In the multitude of my thoughts within me, thy comforts delight my soul.
20 Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
Shall the throne of iniquity have fellowship with thee, which frameth mischief by a law?
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
They assemble themselves against the soul of the righteous, and condemn the innocent blood.
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
But the LORD is my defense; and my God [is] the rock of my refuge.
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
And he will bring upon them their own iniquity, and will cut them off in their own wickedness; [yes], the LORD our God will cut them off.
