Псалми 94
1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
Herre! Gud, hvem Hævnen hører til, Gud, hvem Hævnen hører til, aabenbar dig herligt!
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
Rejs dig, du Jordens Dommer! bring Gengældelse over de hovmodige.
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
Herre! hvor længe skulle de ugudelige, hvor længe skulle de ugudelige fryde sig?
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
De udgyde en Strøm af Ord, de føre fræk Tale; de rose sig selv, alle de, som øve Uret.
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
Herre! de knuse dit Folk og plage din Arv.
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
De ihjelslaa Enken og den fremmede og myrde de faderløse.
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
Og de sagde: Herren ser det ikke, og Jakobs Gud mærker det ikke.
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
Giver dog Agt, I ufornuftige iblandt Folket! og I Daarer! naar ville I blive kloge?
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
Mon han, som plantede Øret, ikke skulde høre? eller mon han, som dannede Øjet, ikke skulde se?
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
Mon han, som advarer Hedningerne, ikke skulde straffe? han, som lærer et Menneske Kundskab!
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
Herren kender Menneskenes Tanker, thi de ere Forfængelighed.
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
Salig er den Mand, som du, Herre! advarer, og den, du underviser ud af din Lov
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
for at skaffe ham Hvile fra de onde Dage, indtil der bliver gravet en Grav for den ugudelige.
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
Thi Herren skal ikke opgive sit Folk og ej forlade sin Arv.
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
Thi Retten skal vende tilbage til Retfærdighed, og alle de oprigtige af Hjertet skulle efterfølge den.
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
Hvo staar hos mig imod de onde? hvo stiller sig hos mig imod dem, som gøre Uret?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
Dersom Herren ikke havde været min Hjælp, da havde min Sjæl paa lidet nær boet i det stille.
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
Der jeg sagde: Min Fod snublede, da opholdt, o Herre! din Miskundhed mig.
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
Der jeg havde mange Bekymringer i mit Inderste, da forlystede din Trøst min Sjæl.
20 Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
Skulde Ondskabens Trone have Samkvem med dig? den, som gør Uret tvært imod, hvad Ret er?
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
De slaa sig sammen skarevis imod en retfærdigs Sjæl, og de fordømme uskyldigt Blod.
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
Men Herren blev mig en Befæstning, og min Gud blev mig en Tilflugts Klippe.
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
Og han har ladet deres Uret falde tilbage over dem og skal udrydde dem for deres Ondskab; Herren vor Gud skal udrydde dem.
