Псалми 92

1 Псалом. Пісня на день суботній. То добре, щоб дякувати Господе́ві й виспі́вувати Йме́ння Твоє, о Всевишній,

Psalmus cantici, in die sabbati. [Bonum est confiteri Domino, et psallere nomini tuo, Altissime:

2 вранці розповіда́ти про милість Твою, а ночами — про правду Твою —

ad annuntiandum mane misericordiam tuam, et veritatem tuam per noctem,

3 на десятистру́нній й на а́рфі, на лю́тні та гу́слах,

in decachordo, psalterio; cum cantico, in cithara.

4 бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, — про діла́ Твоїх рук я співаю!

Quia delectasti me, Domine, in factura tua; et in operibus manuum tuarum exsultabo.

5 Які то вели́чні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки́ Твої,

Quam magnificata sunt opera tua, Domine! nimis profundæ factæ sunt cogitationes tuæ.

6 — нерозумна люди́на не знає, а недо́умок не зрозуміє того́!

Vir insipiens non cognoscet, et stultus non intelliget hæc.

7 Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочи́нці, то на те, щоб навіки були вони знищені, —

Cum exorti fuerint peccatores sicut fœnum, et apparuerint omnes qui operantur iniquitatem, ut intereant in sæculum sæculi:

8 а Ти, Господи, на висоті повік-віку!

tu autem Altissimus in æternum, Domine.

9 Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпоро́шаться всі беззако́нники!

Quoniam ecce inimici tui, Domine, quoniam ecce inimici tui peribunt; et dispergentur omnes qui operantur iniquitatem.

10 І Ти ро́га мого підні́с немов в одноро́жця, мене намастив Ти оливою свіжою.

Et exaltabitur sicut unicornis cornu meum, et senectus mea in misericordia uberi.

11 І дивилося око моє на зане́пад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, — почують про це мої уші!

Et despexit oculus meus inimicos meos, et in insurgentibus in me malignantibus audiet auris mea.

12 Зацвіте́ справедливий, як па́льма, і ви́женеться, немов кедр на Лива́ні, —

Justus ut palma florebit; sicut cedrus Libani multiplicabitur.

13 посаджені в домі Господнім цвітуть на подві́р'ях нашого Бога,

Plantati in domo Domini, in atriis domus Dei nostri florebunt.

14 іще в сивині́ вони будуть цвісти́, будуть ситі та свіжі,

Adhuc multiplicabuntur in senecta uberi, et bene patientes erunt:

15 щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!

ut annuntient quoniam rectus Dominus Deus noster, et non est iniquitas in eo.]