Псалми 92
1 Псалом. Пісня на день суботній. То добре, щоб дякувати Господе́ві й виспі́вувати Йме́ння Твоє, о Всевишній,
Ein Psalm. Ein Lied, für den Sabbattag. Köstlich ist's, Jahwe zu danken und deinem Namen zu lobsingen, du Höchster,
2 вранці розповіда́ти про милість Твою, а ночами — про правду Твою —
am Morgen deine Gnade zu verkündigen und deine Treue in den Nächten
3 на десятистру́нній й на а́рфі, на лю́тні та гу́слах,
zum zehnsaitigen Psalter und zur Harfe, zu Saitenspiel auf der Zither.
4 бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, — про діла́ Твоїх рук я співаю!
Denn du hast mich fröhlich gemacht, Jahwe, durch dein Thun; ich juble über die Werke deiner Hände.
5 Які то вели́чні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки́ Твої,
Wie sind deine Werke so groß, Jahwe, deine Gedanken so sehr tief!
6 — нерозумна люди́на не знає, а недо́умок не зрозуміє того́!
Der tierische Mensch erkennt es nicht, und der Thor begreift es nicht.
7 Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочи́нці, то на те, щоб навіки були вони знищені, —
Wenn die Gottlosen wie das Gras sprossen, und alle Übelthäter blühen, so geschieht das, damit sie für immer vertilgt werden.
8 а Ти, Господи, на висоті повік-віку!
Du aber, Jahwe, thronst auf ewig in der Himmelshöhe.
9 Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпоро́шаться всі беззако́нники!
Denn fürwahr, deine Feinde, Jahwe, denn fürwahr, deine Feinde werden vergehen, alle Übelthäter werden sich zerstreuen.
10 І Ти ро́га мого підні́с немов в одноро́жця, мене намастив Ти оливою свіжою.
Und du ließest mein Horn hoch erhoben sein wie das eines Wildochsen, kräftigtest mein Alter durch frisches Öl.
11 І дивилося око моє на зане́пад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, — почують про це мої уші!
Mein Auge blickte mit Lust auf meine Feinde, und meine Ohren hörten ihre Freude an den Bösewichtern, die sich wider mich erhoben hatten.
12 Зацвіте́ справедливий, як па́льма, і ви́женеться, немов кедр на Лива́ні, —
Der Fromme sproßt wie die Palme; er wächst wie die Ceder auf dem Libanon.
13 посаджені в домі Господнім цвітуть на подві́р'ях нашого Бога,
Im Tempel Jahwes gepflanzt, treiben sie in den Vorhöfen unseres Gottes Sprossen.
14 іще в сивині́ вони будуть цвісти́, будуть ситі та свіжі,
Noch im Alter tragen sie Frucht, sind saftvoll und frisch,
15 щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!
zu verkünden, daß Jahwe gerecht ist, mein Fels, an dem kein Unrecht ist.
