Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Oh ʼAdonay, Tú fuiste nuestro Refugio en todas las generaciones.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Antes que nacieran las montañas, O formaras la tierra y el mundo, Desde la eternidad y hasta la eternidad, Tú eres ʼEL.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Devuelves el hombre al polvo, Y dices: Conviértanse, hijos de hombres.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
Porque 1.000 años delante de tus ojos son como el día de ayer que pasó, O como una de las vigilias de la noche.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Los arrastras con torrentes de agua. Son como un sueño. Son como la hierba que crece en la mañana.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
En la mañana reverdece y florece, Hacia la llegada de la noche se marchita y se seca.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
Porque somos consumidos con tu ira, Y con tu furor somos turbados.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Colocaste nuestras iniquidades ante Ti, Nuestras cosas ocultas a la luz de tu rostro.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
Porque todos nuestros días declinan a causa de tu ira. Terminamos nuestros años como un suspiro.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
Los días de nuestra vida son 70 años, Y en los robustos, 80 años. Sin embargo, su fortaleza es molestia y trabajo, Porque pronto pasan y volamos.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
¿Quién entiende el poder de tu ira Y tu indignación como debes ser temido?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Enséñanos a contar nuestros días De tal modo que traigamos al corazón sabiduría.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Vuélvete, oh Yavé. ¿Hasta cuándo? Ten compasión de tus esclavos.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
En la mañana sácianos de tu misericordia, Y cantaremos y nos alegraremos todos nuestros días.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Alégranos según los días que nos afligiste, Y los años en los cuales vimos el mal.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Que tu obra aparezca en tus esclavos, Y tu majestad en sus hijos.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Sea la gracia de ʼAdonay nuestro ʼElohim sobre nosotros, Y nos confirme la obra de nuestras manos. ¡Sí, confirma la obra de nuestras manos!
