Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Molitev Mojzesova, moža Božjega: O Gospod, ti si nam bil prebivališče od roda do roda,
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Ko niso bile še rojene gore, in nisi bil naredil zemlje in vesoljnega sveta, dà od vekomaj do vekomaj Bog si tí mogočni.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Pripraviš človeka tako daleč, da je potrt, govoreč: "Povrnite se, sinovi človeški!"
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
Ker če tisoč lét preide, v tvojih očéh so, kakor včerajšnji dan, in straža nočna.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
S povodnjo jih pokončaš, spanje so, zjutraj so kakor seno, ki mine.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
Zjutraj, ko se je razcvelo, mine; pokosi in posuši se zvečer.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
Ker ginemo od jeze tvoje, in srd tvoj nas plaši:
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Pred oči si staviš krivice naše, skrivnosti naše v luč svojega obličja.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
Ker vsi dnevi naši ginejo v srdu tvojem; leta naša nam tekó misli enaka.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
V samih dnevih lét naših je sedemdeset let; ali (ako smo prav krepki) osemdeset let; celo kar je v njih najboljše, polno je truda in težav; ko to hitro mine, odletimo.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Kdo spozna jeze tvoje moč, ali srdú tvojega po strahu tvojem?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Šteti nas úči naše dni tako, da dobimo srce modro.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Vrni se, Gospod! Doklej! in kesaj se zavoljo hlapcev svojih.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Nasiti nas vsako jutro z milostjo svojo, da pojemo in se radujemo vse svoje dni.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Razveséli nas, kakor si nas ponižaval mnogo dnî; mnogo let smo izkušali húdo.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Očitno bodi hlapcem tvojim delo tvoje, in lepota tvoja med njih sinovi.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Na strani nam bodi prijetnost Gospoda, Boga našega, in delo naših rok podpiraj v nas; sámo delo, pravim, naših rok podpiraj.
