Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Modlitwa Mojżesza, męża Bożego. Panie, ty byłeś naszą ucieczką z pokolenia na pokolenie.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Zanim zrodziły się góry, zanim ukształtowałeś ziemię i świat, od wieków na wieki ty [jesteś] Bogiem.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Obracasz człowieka w proch i mówisz: Wracajcie, synowie ludzcy.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
Tysiąc lat bowiem w twoich oczach [jest] jak dzień wczorajszy, który minął, i jak straż nocna.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Porywasz ich jakby powodzią, są [jak] sen i jak trawa, która rośnie o poranku.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
Rano kwitnie i rośnie, [a] wieczorem zostaje skoszona i usycha.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
Giniemy bowiem od twego gniewu i jesteśmy przerażeni twoją zapalczywością.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Położyłeś przed sobą nasze nieprawości, nasze skryte [grzechy] w świetle twego oblicza.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
Wszystkie nasze dni przemijają z powodu twego gniewu, nasze lata nikną jak westchnienie.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
Liczbą naszych dni jest lat siedemdziesiąt, a jeśli sił starczy, lat osiemdziesiąt, a to, co w nich najlepsze, to [tylko] kłopot i cierpienie, bo [szybko] mijają, a my odlatujemy.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Któż zna srogość twego gniewu? Albo [kto], bojąc się ciebie, [zna] twoją zapalczywość?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Naucz [nas] liczyć nasze dni, abyśmy przywiedli serce do mądrości.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Powróć, PANIE. Jak długo [jeszcze]? Zlituj się nad swymi sługami.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Nasyć nas z rana twoim miłosierdziem, abyśmy mogli się cieszyć i radować przez wszystkie nasze dni.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Spraw nam radość według dni, w których nas trapiłeś; według lat, w których zaznaliśmy zła.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Niech się ukaże twoim sługom twoje dzieło, a twoja chwała ich synom.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Niech dobroć PANA, naszego Boga, będzie z nami; i utwierdź wśród nas dzieło naszych rąk; utwierdź dzieło naszych rąk!
