Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Ei bøn av gudsmannen Moses. Herre, du hev vore ei livd for oss frå ætt til ætt.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Fyrr fjelli vart til, og du skapte jordi og heimen, ja frå æva og til æva er du Gud.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Du let menneskja venda um til dust og segjer: «Vend um att, de menneskjeborn!»
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For tusund år er i dine augo som dagen i går når han lid, som ei vakt um natti.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Du riv deim burt som i flaum, dei vert som ein svevn, um morgonen er dei som groande graset;
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
um morgonen blømer det og gror, um kvelden visnar det burt og turkast upp.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For me hev forgjengest ved din vreide, og ved din harm er me burtskræmde.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Du hev sett våre misgjerder for augo dine, vår løynde synd i ljoset frå di åsyn.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For alle våre dagar er framfarne i din vreide, me hev livt våre år til ende som ein sukk.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
Vår livstid, ho varer sytti år, og når der er mykje kraft, åtteti år, og jamvel det stoltaste er møda og fåfengd, for snart er det framfare, og me flaug burt.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Kven kjenner styrken i din vreide og din harm, soleis som ein bør ottast deg?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Å telja våre dagar, det lære du oss, at me kann få visdom i hjarta.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Vend um, Herre! Kor lenge? Og lat det gjera deg vondt for tenarane dine!
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Metta oss med di miskunn når morgonen renn, so vil me fegnast og gleda oss alle våre dagar!
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Gled oss etter dei dagar du hev bøygt oss, etter dei år me hev set ulukka!
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Lat di gjerning syna seg for tenarane dine og din herlegdom yver deira born!
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Og Herren, vår Guds ynde vere yver oss, og det våre hender gjer, gjeve du framgang for oss, ja, det våre hender gjer, det gjeve du framgang!
