Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
En bønn av Moses, den Guds mann. Herre! Du har vært oss en bolig fra slekt til slekt.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Før fjellene blev til, og du skapte jorden og jorderike, ja fra evighet til evighet er du, Gud.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Du byder mennesket vende tilbake til støv og sier: Vend tilbake, I menneskebarn!
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For tusen år er i dine øine som den dag igår når den farer bort, som en vakt om natten.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Du skyller dem bort, de blir som en søvn. Om morgenen er de som det groende gress;
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
om morgenen blomstrer det og gror, om aftenen visner det og blir tørt.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For vi har gått til grunne ved din vrede, og ved din harme er vi faret bort med forferdelse.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Du har satt våre misgjerninger for dine øine, vår skjulte synd for ditt åsyns lys.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For alle våre dager er bortflyktet i din vrede; vi har levd våre år til ende som et sukk.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
Vårt livs tid, den er sytti år og, når der er megen styrke, åtti år, og dets herlighet er møie og tomhet; for hastig blev vi drevet fremad, og vi fløi avsted.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Hvem kjenner din vredes styrke og din harme, således som frykten for dig krever?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Lær oss å telle våre dager, at vi kan få visdom i hjertet!
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Vend om, Herre! Hvor lenge? Ha medynk med dine tjenere!
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Mett oss, når morgenen kommer, med din miskunnhet, så vil vi juble og være glade alle våre dager!
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Gled oss så mange dager som du har plaget oss, så mange år som vi har sett ulykke!
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
La din gjerning åpenbares for dine tjenere og din herlighet over deres barn!
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Og Herrens, vår Guds liflighet være over oss, og våre henders gjerning fremme du for oss, ja, våre henders gjerning, den fremme du!
