Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Prière de Moïse homme de Dieu. Seigneur, tu as été notre refuge de génération en génération.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Tu es dans les siècles des siècles, avant la création des montagnes, et de la terre et du monde.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Ne fais point retomber l'homme en son humiliation, toi qui as dit: Convertissez-vous, fils des hommes.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
Car des milliers d'années sont à tes yeux comme le jour d'hier qui s'est écoulé, et comme une veille de la nuit.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Leurs années seront comme un néant.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
Que l'homme passe le matin comme la verdure; que le matin il fleurisse et passe; que le soir il tombe, soit foulé et se dessèche.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
Car nous avons défailli devant ta colère; nous avons été troublés par ton courroux.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Tu as mis nos iniquités devant ta face, et notre vie à la clarté de ton visage.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
Et tous nos jours se sont évanouis, et nous avons défailli devant ta colère. Et nos années sont tissues comme une toile d'araignée.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
Les jours de nos années sont soixante-dix ans; et pour les forts, quatre-vingts; et au delà, ce n'est que peine et labeur. Alors la faiblesse nous vient et nous adoucit.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Qui peut connaître la force de ta colère, et mesurer la terreur qu'elle inspire?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Manifeste-nous donc ta droite, et instruis nos cœurs dans la sagesse.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Reviens à nous, ô Seigneur: jusques à quand…? Viens consoler tes serviteurs.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Nous avons, dès l'aurore, été remplis de ta miséricorde, et nous avons tressailli, et nous avons été pleins de délices tous les jours de notre vie.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Nous nous sommes réjouis en retour des jours d'humiliation et des années mauvaises que nous avons vues.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Jette un regard sur tes serviteurs et sur tes œuvres, et dirige leurs fils.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Et que soit sur nous la clarté du Seigneur notre Dieu; Seigneur, dirige toi-même les travaux de nos mains.
