Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
A Prayer by Moses, the man of God. Lord, you have been our dwelling place for all generations.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains were born, before you had formed the earth and the world, even from everlasting to everlasting, you are God.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
You turn man to destruction, saying, “Return, you children of men.”
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For a thousand years in your sight are just like yesterday when it is past, like a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
You sweep them away as they sleep. In the morning they sprout like new grass.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
In the morning it sprouts and springs up. By evening, it is withered and dry.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For we are consumed in your anger. We are troubled in your wrath.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
You have set our iniquities before you, our secret sins in the light of your presence.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For all our days have passed away in your wrath. We bring our years to an end as a sigh.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The days of our years are seventy, or even by reason of strength eighty years; yet their pride is but labour and sorrow, for it passes quickly, and we fly away.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who knows the power of your anger, your wrath according to the fear that is due to you?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
So teach us to count our days, that we may gain a heart of wisdom.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Relent, LORD! How long? Have compassion on your servants!
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Satisfy us in the morning with your loving kindness, that we may rejoice and be glad all our days.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Make us glad for as many days as you have afflicted us, for as many years as we have seen evil.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Let your work appear to your servants, your glory to their children.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Let the favour of the Lord our God be on us. Establish the work of our hands for us. Yes, establish the work of our hands.
