Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
A Prayer of Moses the man of God. Lord, thou hast been our dwelling place in all generations.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains were brought forth, or ever thou hadst formed the earth and the world, even from everlasting to everlasting, thou art God.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Thou turnest man to destruction; and sayest, Return, ye children of men.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For a thousand years in thy sight are but as yesterday when it is past, and as a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Thou carriest them away as with a flood; they are as a sleep: in the morning they are like grass which groweth up.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
In the morning it flourisheth, and groweth up; in the evening it is cut down, and withereth.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For we are consumed in thine anger, and in thy wrath are we troubled.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Thou hast set our iniquities before thee, our secret sins in the light of thy countenance.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For all our days are passed away in thy wrath: we bring our years to an end as a tale [that is told].
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The days of our years are threescore years and ten, or even by reason of strength fourscore years; yet is their pride but labour and sorrow; for it is soon gone, and we fly away.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who knoweth the power of thine anger, and thy wrath according to the fear that is due unto thee?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
So teach us to number our days, that we may get us an heart of wisdom.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Return, O LORD; how long? and let it repent thee concerning thy servants.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
O satisfy us in the morning with thy mercy; that we may rejoice and be glad all our days.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Make us glad according to the days wherein thou hast afflicted us, and the years wherein we have seen evil.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Let thy work appear unto thy servants, and thy glory upon their children.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
And let the beauty of the LORD our God be upon us: and establish thou the work of our hands upon us; yea, the work of our hands establish thou it.
