Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
A prayer of Moses, the man of God. Lord, you have been a home to us one generation after another.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains were born, or the earth and the world were brought forth, from everlasting to everlasting you are God.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
You bring us back to the dust, you summon mortals to return.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For you see a thousand years as the passing of yesterday, as a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Your floods sweep them away; they are like a dream, or like grass which sprouts in the morning,
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
which blossoms and sprouts in the morning, but by evening is cut and withered.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For your anger consumes us, the heat of your wrath confounds us.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Our sins you have set before you, our secrets in the light of your face.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For through your wrath our days are declining, we bring our years to an end as a sigh.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The span of our life is seventy years, or, if we are strong, maybe eighty; yet is their breadth but empty toil, for swiftly they go, and we fly away.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who lays to heart the power of your anger? Or who stands in reverent awe of your wrath?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
O teach us to count our days so our minds may learn wisdom.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Return, O Lord; why so long? Relent on your servants.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Grant us your love to the full in the morning, that all our days we may shout for joy.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Make us glad for the days you have humbled us, for the evil years we have seen.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Let your servants see you in action, show your majesty to their children.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Let the grace of the Lord our God be upon us, uphold what our hands are striving to do.
