Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
“BOOK IV. A prayer of Moses, the man of God.” LORD! thou hast been our dwelling-place In all generations!
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains were brought forth, Or ever thou hadst formed the earth and the world, Even from everlasting to everlasting thou art God!
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
But man thou turnest again to dust, And sayst, “Return, ye children of men!”
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For a thousand years are, in thy sight, As yesterday when it is past, And as a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Thou carriest him away as with a flood; He is a dream; In the morning he springeth up like grass,
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
Which flourisheth and shooteth up in the morning, And in the evening is cut down, and withered.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For we are consumed by thine anger, And by thy wrath are we destroyed.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Thou settest our iniquities before thee, Our secret sins in the light of thy countenance.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
By reason of thine anger all our days vanish away; We spend our years like a thought.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The days of our life are threescore years and ten, And, by reason of strength, may be fourscore years: Yet is the pride of them weariness and sorrow; For it vanisheth swiftly, and we fly away.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Yet who attendeth to the power of thine anger? Who with due reverence regardeth thine indignation?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Teach us so to number our days, That we may apply our hearts to wisdom!
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Desist, O LORD! How long—? Have compassion upon thy servants!
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Satisfy us speedily with thy mercy, That we may rejoice and be glad all our days!
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Make us glad according to the time in which thou hast afflicted us; According to the years in which we have seen adversity!
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Let thy deeds be known to thy servants, And thy glory to their children!
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Let the favor of the LORD our God be upon us, And establish for us the work of our hands; Yea, the work of our hands, establish thou it!
