Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
BOOK FOURTH: “A prayer of Moses the man of God.” Lord, a place of refuge hast thou been unto us in all generations.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before yet the mountains were brought forth, or thou hadst ever produced the earth and the world, even from everlasting to everlasting, thou art God.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Thou turnest man to contrition, and sayest, Return ye children of men.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For a thousand years are in thy eyes but as the yesterday when it is past, and as a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Thou carriest them away as with a flood; they are as a sleep: in the morning [they grow] like the grass which changeth.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
In the morning it blossometh, and is changed: in the evening it is mowed off, and withereth.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For [thus] are we consumed by thy anger, and by thy fury are we terrified.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Thou hast set our iniquities before thee, our concealed sins before the light of thy countenance.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For all our days are passed away in thy wrath: we consume our years like a word that is spoken.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The days of our years in this life are seventy years; and if by uncommon vigor they be eighty, yet is their greatness trouble and mishap; for it soon hasteneth off, and we fly away.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who knoweth the strength of thy anger, and thy wrath which is like the fear of thee?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Let us then know how to number our days, that we may obtain a heart endowed with wisdom.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Return, O Lord, how long yet? and bethink thee concerning thy servants.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
O satisfy us in the morning with thy kindness, that we may be glad and rejoice throughout all our days.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Cause us to rejoice as many days as those wherein thou hast afflicted us, the years wherein we have seen unhappiness.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Let thy act be visible on thy servants, and thy majesty over their children.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
And may the beauty of the Lord our God be upon us; and the work of our hands do thou firmly establish upon us: yea, the work of our hands—firmly establish thou it.
