Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
A Prayer of Moses the man of God. Lord, thou hast been our dwelling place in all generations.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains were brought forth, or ever thou hadst formed the earth and the world, even from everlasting to everlasting, thou [art] God.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Thou turnest man to destruction; and sayest, Return, ye children of men.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For a thousand years in thy sight [are but] as yesterday when it is past, and [as] a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Thou carriest them away as with a flood; they are [as] a sleep: in the morning [they are] like grass [which] groweth up.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
In the morning it flourisheth, and groweth up; in the evening it is cut down, and withereth.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For we are consumed by thine anger, and by thy wrath are we troubled.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Thou hast set our iniquities before thee, our secret [sins] in the light of thy countenance.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For all our days are passed away in thy wrath: we spend our years as a tale [that is told].
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The days of our years [are] threescore years and ten; and if by reason of strength [they be] fourscore years, yet [is] their strength labour and sorrow; for it is soon cut off, and we fly away.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who knoweth the power of thine anger? even according to thy fear, [so is] thy wrath.
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
So teach [us] to number our days, that we may apply [our] hearts unto wisdom.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Return, O LORD, how long? and let it repent thee concerning thy servants.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
O satisfy us early with thy mercy; that we may rejoice and be glad all our days.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Make us glad according to the days [wherein] thou hast afflicted us, [and] the years [wherein] we have seen evil.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Let thy work appear unto thy servants, and thy glory unto their children.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
And let the beauty of the LORD our God be upon us: and establish thou the work of our hands upon us; yea, the work of our hands establish thou it.
