Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Lord, you have been our dwelling place in all generations.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains were brought forth, before even you had formed the earth and the world, even from everlasting to everlasting, you are God.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
You turn man to destruction; and say, Return, all of you children of men.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For a thousand years in your sight are but as yesterday when it is past, and as a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
You carry them away as with a flood; they are as a sleep: in the morning they are like grass which grows up.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
In the morning it flourishes, and grows up; in the evening it is cut down, and withers.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For we are consumed by your anger, and by your wrath are we troubled.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
You have set our iniquities before you, our secret sins in the light of your countenance.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For all our days are passed away in your wrath: we spend our years as a tale that is told.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The days of our years are threescore years and ten; and if by reason of strength they be fourscore years, yet is their strength labour and sorrow; for it is soon cut off, and we fly away.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who knows the power of your anger? even according to your fear, so is your wrath.
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
So teach us to number our days, that we may apply our hearts unto wisdom.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Return, O LORD, how long? and let it repent you concerning your servants.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
O satisfy us early with your mercy; that we may rejoice and be glad all our days.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Make us glad according to the days wherein you have afflicted us, and the years wherein we have seen evil.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Let your work appear unto your servants, and your glory unto their children.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
And let the beauty of the LORD our God be upon us: and establish you the work of our hands upon us; yea, the work of our hands establish you it.
