Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
A prayer of Moses the man of God. Lord, thou hast been our refuge from generation to generation.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains were made, or the earth and the world was formed; from eternity and to eternity thou art God.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Turn not man away to be brought low: and thou hast said: Be converted, O ye sons of men.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For a thousand years in thy sight are as yesterday, which is past. And as a watch in the night,
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Things that are counted nothing, shall their years be.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
In the morning man shall grow up like grass; in the morning he shall flourish and pass away: in the evening he shall fall, grow dry, and wither.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For in thy wrath we have fainted away: and are troubled in thy indignation.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Thou hast set our iniquities before thy eyes: our life in the light of thy countenance.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For all our days are spent; and in thy wrath we have fainted away. Our years shall be considered as a spider:
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The days of our years in them are threescore and ten years. But if in the strong they be fourscore years: and what is more of them is labour and sorrow. For mildness is come upon us: and we shall be corrected.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who knoweth the power of thy anger, and for thy fear
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Can number thy wrath? So make thy right hand known: and men learned in heart, in wisdom.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Return, O Lord, how long? and be entreated in favour of thy servants.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
We are filled in the morning with thy mercy: and we have rejoiced, and are delighted all our days.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
We have rejoiced for the days in which thou hast humbled us: for the years in which we have seen evils.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Look upon thy servants and upon their works: and direct their children.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
And let the brightness of the Lord our God be upon us: and direct thou the works of our hands over us; yea, the work of our hands do thou direct.
