Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
A Prayer of Moses, the man of God. Lord, thou hast been our dwelling-place in all generations.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains were brought forth, and thou hadst formed the earth and the world, even from eternity to eternity thou art God.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Thou makest [mortal] man to return to dust, and sayest, Return, children of men.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For a thousand years, in thy sight, are as yesterday when it is past, and [as] a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Thou carriest them away as with a flood; they are [as] a sleep: in the morning they are like grass [that] groweth up:
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
In the morning it flourisheth and groweth up; in the evening it is cut down and withereth.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For we are consumed by thine anger, and by thy fury are we troubled.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Thou hast set our iniquities before thee, our secret [sins] in the light of thy countenance.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For all our days pass away in thy wrath: we spend our years as a [passing] thought.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The days of our years are threescore years and ten; and if, by reason of strength, they be fourscore years, yet their pride is labour and vanity, for it is soon cut off, and we fly away.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who knoweth the power of thine anger? and thy wrath according to the fear of thee?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
So teach [us] to number our days, that we may acquire a wise heart.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Return, Jehovah: how long? and let it repent thee concerning thy servants.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Satisfy us early with thy loving-kindness; that we may sing for joy and be glad all our days.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Make us glad according to the days [wherein] thou hast afflicted us, according to the years [wherein] we have seen evil.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Let thy work appear unto thy servants, and thy majesty unto their sons.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
And let the beauty of Jehovah our God be upon us; and establish thou the work of our hands upon us: yea, the work of our hands, establish thou it.
