Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
A Prayer of Moses the man of God. Lord, you have been our refuge in all generations.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains existed, and [before] the earth and the world were formed, even from age to age, You are.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Turn not man back to [his] low place, whereas you said, Return, you sons of men?
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For a thousand years in your sight are as the yesterday which is past, and as a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Years shall be vanity to them: let the morning pass away as grass.
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
In the morning let it flower, and pass away: in the evening let it droop, let it be withered and dried up.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
For we have perished in your anger, and in your wrath we have been troubled.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
You have set our transgressions before you: our age is in the light of your countenance.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For all our days are gone, and we have passed away in your wrath: our years have spun out their tale as a spider.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
[As for] the days of our years, in them are seventy years; and if [men should be] in strength, eighty years: and the greater part of them would be labour and trouble; for weakness overtakes us, and we shall be chastened.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who knows the power of your wrath?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
and [who knows how] to number [his days] because of the fear of your wrath? So manifest your right hand, and those that are instructed in wisdom in the heart.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Return, O Lord, how long? and be entreated concerning your servants.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
We have been satisfied in the morning with your mercy; and we did exult and rejoice:
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
let us rejoice in all our days, in return for the days wherein you did afflict us, the years wherein we saw evil.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
And look upon your servants, and upon your works; and guide their children.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
And let the brightness of the Lord our God be upon us: and do you direct for us the works of our hands.
