Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
A Prayer of Moses, the man of God. Lord, you have been our resting-place in all generations.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Before the mountains were made, before you had given birth to the earth and the world, before time was, and for ever, you are God.
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
You send man back to his dust; and say, Go back, you children of men.
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
For to you a thousand years are no more than yesterday when it is past, and like a watch in the night.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
In the morning it is green; in the evening it is cut down, and becomes dry.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
We are burned up by the heat of your passion, and troubled by your wrath.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
You have put our evil doings before you, our secret sins in the light of your face.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
For all our days have gone by in your wrath; our years come to an end like a breath.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
The measure of our life is seventy years; and if through strength it may be eighty years, its pride is only trouble and sorrow, for it comes to an end and we are quickly gone.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Who has knowledge of the power of your wrath, or who takes note of the weight of your passion?
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
So give us knowledge of the number of our days, that we may get a heart of wisdom.
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Come back, O Lord; how long? let your purpose for your servants be changed.
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
In the morning give us your mercy in full measure; so that we may have joy and delight all our days.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Make us glad in reward for the days of our sorrow, and for the years in which we have seen evil.
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Make your work clear to your servants, and your glory to their children.
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Let the pleasure of the Lord our God be on us: O Lord, give strength to the work of our hands.
