Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
En Bøn af den Guds Mand Moses. Herre, du var vor Bolig Slægt efter Slægt.
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Førend Bjergene fødtes og Jord og Jorderig blev til, fra Evighed til Evighed er du, o Gud!
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Mennesket gør du til Støv igen, du siger: »Vend tilbage, I Menneskebørn!«
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
Thi tusind Aar er i dine Øjne som Dagen i Gaar, der svandt, som en Nattevagt.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Du skyller dem bort, de bliver som en Søvn. Ved Morgen er de som Græsset, der gror;
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
ved Morgen gror det og blomstrer, ved Aften er det vissent og tørt.
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
Thi ved din Vrede svinder vi hen, og ved din Harme forfærdes vi.
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Vor Skyld har du stillet dig for Øje, vor skjulte Brøst for dit Aasyns Lys.
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
Thi alle vore Dage glider hen i din Vrede, vore Aar svinder hen som et Suk.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
Vore Livsdage er halvfjerdsindstyve Aar, og kommer det højt, da firsindstyve. Deres Herlighed er Møje og Slid, thi hastigt gaar det, vi flyver af Sted.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Hvem fatter din Vredes Vælde, din Harme i Frygt for dig!
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
At tælle vore Dage lære du os, saa vi kan faa Visdom i Hjertet!
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Vend tilbage, HERRE! Hvor længe! Hav Medynk med dine Tjenere;
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
mæt os aarle med din Miskundhed, saa vi kan fryde og glæde os alle vore Dage.
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
Glæd os det Dagetal, du ydmyged os, det Aaremaal, da vi led ondt!
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
Lad dit Værk aabenbares for dine Tjenere og din Herlighed over deres Børn!
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
HERREN vor Guds Livsalighed være over os! Og frem vore Hænders Værk for os, ja frem vore Hænders Værk!
