Псалми 9
1 Для дириґента хору. На спів: „На смерть сина“. Псалом Давидів. Хвали́тиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чу́да Твої!
Til songmeisteren, etter Mut-labben; ein salme av David. Eg vil lova Herren av alt mitt hjarta, eg vil fortelja um alle dine under.
2 Я буду радіти, і ті́шитись буду Тобо́ю, і бу́ду виспі́вувати Ймення Твоє, о Всевишній!
Eg vil gleda og fagna meg i deg, eg vil lovsyngja ditt namn, du Høgste!
3 Як будуть назад відступати мої вороги́, то спіткну́ться і ви́гинуть перед обличчям Твоїм!
av di mine fiendar vik attende, dei snåvar og gjeng til grunnar for ditt andlit.
4 Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні судде́вім сидів, Судде праведний!
For du hev ført fram min rett og mi sak, du hev sett deg på domstolen som rettferdig domar.
5 Докори́в Ти народам, безбожного зни́щив, ім'я́ їхнє Ти витер навічні віки́!
Du hev aga heidningarne, øydt ut dei ugudlege, stroke ut deira namn æveleg og alltid.
6 О во́роже мій, руйнува́ння твої закінчи́лись на вічність, — ти й міста́ повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!
Fienden er all lagd i øyde til æveleg tid, byarne hev du støytt ned til grunns, deira minne, det hev døytt ut.
7 Та буде Господь пробува́ти навіки, Він для су́ду поставив престола Свого,
Men Herren sit som konge til æveleg tid, han hev sett upp sin stol til doms,
8 і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити наро́ди.
og han dømer jordriket med rettferd, segjer dom yver folkeslag med rettvisa.
9 І тверди́нею буде Господь для пригні́ченого, в час недолі — приту́лком.
Og Herren er ei borg for den nedtyngde, ei borg i dei tider han er i trengd.
10 І на Тебе наді́ятись бу́дуть усі, що Ім'я́ Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
Og dei som kjenner ditt namn, set si lit til deg; for du forlet ikkje deim som søkjer deg, Herre!
11 Співайте Господе́ві, що сидить на Сіоні, між наро́дами розповідайте про чи́ни Його,
Syng lovsong til Herren som bur på Sion! forkynn millom folki hans store gjerningar!
12 бо карає Він чинки крива́ві, про них пам'ятає, і не забуває Він зо́йку убогих!
For han som hemner blod, kjem deim i hug, han gløymer ikkje ropet frå dei arme.
13 Помилуй мене, Господи, поглянь на стражда́ння моє від моїх ненави́сників, Ти, що мене підійма́єш із брам смерти,
Ver meg nådig, Herre! Sjå kva eg må lida av deim som meg hatar, du som lyfter meg upp frå daudens portar,
14 щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської до́ні я буду радіти спасі́нням Твоїм!
so eg kann forkynna all din pris, i portarne åt Sions dotter fagna meg i di frelsa.
15 Наро́ди попа́дали в яму, яку самі ви́копали, до па́стки, яку захова́ли, нога їхня схо́плена.
Heidningarne er sokne i den grav som dei grov; deira fot er fanga i det garnet dei løynde.
16 Господь зна́ний, Він суд учинив, — спіткну́всь нечестивий у вчинку своєї руки́! Гра на струнах. (Села)
Herren hev gjort seg kjend, han hev halde dom; han fangar den ugudlege i det verk hans eigne hender gjorde. (Higgajon, Sela)
Dei ugudlege skal fara burt til helheimen, alle heidningar som gløymer Gud. (Sheol h7585)
18 бож не навіки забу́деться бідний, надія убогих не згине наза́вжди!
For den fatige vert ikkje gløymd for alltid, dei arme folks von ikkje spillt i all æva.
19 Устань же, о Господи, — хай люди́на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть наро́ди!
Statt upp, Herre, lat ikkje menneskje få magt, lat heidningarne verta dømde for di åsyn!
20 Накинь, Господи, по́страх на них, — нехай знають наро́ди, що вони тільки люди! (Се́ла)
Set rædsla i deim, Herre! Lat heidningarne kjenna at dei er menneskje! (Sela)
