Псалми 89
1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
En undervisning Ethans, dens Esrahitens. Jag vill sjunga om Herrans nåde evinnerliga, och hans sanning förkunna med minom mun, ifrå slägte till slägte;
2 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
Och säger alltså, att en evig nåd skall uppgå; och du varder dina sanning i himmelen troliga hållandes.
3 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
Jag hafver gjort ett förbund med minom utkorade; minom tjenare David hafver jag svorit:
4 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
Jag skall förskaffa dig en evig säd, och bygga din stol ifrå slägte till slägte. (Sela)
5 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
Och himlarna, Herre, skola prisa din under, och dina sanning, uti de heligas församling.
6 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
Ty ho kan i skyn liknas vid Herran; och ibland gudarnas barn Herranom lik vara?
7 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
Gud är fast mägtig uti de heligas församling, och underlig öfver alla de som omkring honom äro.
8 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
Herre Gud Zebaoth, ho är såsom du, en mägtig Herre? Och din sanning är allt omkring dig.
9 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
Du råder öfver det stormande hafvet; du styrer dess böljor, när de upphäfva sig.
10 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
Du slår Rahab till döds; du förströr dina fiendar, med dinom starka arm.
11 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
Himmel och jord äro din; du hafver grundat jordenes krets, och hvad deruti är.
12 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
Norr och söder hafver du skapat; Thabor och Hermon fröjdar sig i ditt Namn.
13 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
Du hafver en väldig arm; stark är din hand, och hög är din högra hand.
14 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
Rättfärdighet och dom är dins stols stadfästelse; nåd och sanning äro för ditt ansigte.
15 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
Väl är de folke, som fröjdas kan; Herre, de skola vandra i dins ansigtes ljus.
16 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
De skola dagliga öfver ditt Namn glade vara, och i dine rättfärdighet härlige vara.
17 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
Ty du äst deras starkhets berömmelse, och genom dina nåde skall du upphöja vårt horn.
18 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
Ty Herren är vår sköld, och den Helige i Israel är vår Konung.
19 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
På den tiden talade du i en syn till dina heliga, och sade: Jag hafver uppväckt en hjelta, den hjelpa skall; jag hafver upphöjt en utkoradan utu folket.
20 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
Jag hafver funnit min tjenare David; jag hafver smort honom med mina helga oljo.
21 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
Min hand uppehåller honom, och min arm skall styrka honom.
22 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
Fienderna skola icke vara honom öfvermägtige, och de orättfärdige skola icke förtrycka honom;
23 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
Utan jag skall slå hans ovänner för honom, och de honom hata, vill jag plåga.
24 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
Men min sanning och nåd skall när honom vara; och hans horn skall i mitt Namn upphöjdt varda.
25 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
Jag skall sätta hans hand uti hafvet, och hans högra hand uti älfverna.
26 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
Han skall kalla mig alltså: Du äst min fader, min Gud och tröst, den mig hjelper.
27 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
Och jag skall göra honom till första sonen, den aldrahögsta ibland Konungarna på jordene.
28 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
Jag vill behålla honom mina nåd evinnerliga, och mitt förbund skall honom fast blifva.
29 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
Jag skall gifva honom en evig säd, och hans stol uppehålla, så länge himmelen varar.
30 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
Men om hans barn min lag öfvergifva, och i minom rättom icke vandra;
31 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
Om de mina stadgar ohelga, och min bud icke hålla;
32 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
Så vill jag hemsöka deras synd med ris, och deras missgerningar med plågor.
33 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
Men mina nåd vill jag icke vända ifrå honom, och icke låta mina sanning fela.
34 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
Jag vill icke ohelga mitt förbund, och icke ogildt göra hvad af minom mun utgånget är.
35 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
Jag hafver en gång svorit vid mina helighet: Jag vill icke ljuga for David;
36 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
Hans säd skall evig vara, och hans stol för mig såsom solen.
37 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
Såsom månen skall han evinnerliga vid magt hållen varda, och såsom de vittne i skyn viss vara. (Sela)
38 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
Men nu bortdrifver du och förkastar, och vredgas med dinom smorda.
39 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
Du bryter dins tjenares förbund, och trampar hans krono neder på jordena.
40 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
Du nederrifver alla hans murar, och låter hans fäste afbrytas.
41 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
Honom beröfva alle de der framom gå; han är sinom grannom ett gabberi vorden.
42 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
Du upphöjer hans ovänners högra hand, och gläder alla hans fiendar.
43 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
Ock hafver du hans svärds kraft borttagit, och låter honom ingen seger vinna i stridene.
44 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
Du förstörer hans renhet, och kastar hans stol till jordena.
45 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
Du förkortar hans ungdoms tid, och betäcker honom med blygd. (Sela)
46 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
Herre, huru länge vill du dig så allstinges fördölja; och låta dina grymhet brinna såsom en eld?
47 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Tänk huru stackot mitt lif är; hvi vill du alla menniskor fåfängt skapat hafva?
48 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
Hvilken är den der lefver, och intet ser döden; den sina själ friar utu helvetes hand? (Sela) (Sheol h7585)
49 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
Herre, hvar är den förra din nåd, den du David i dine sanning svorit hafver?
50 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
Tänk, Herre, på dina tjenares försmädelse, den jag bär i mitt sköt, af allom så mångom folkom;
51 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
Dermed, Herre, dine fiender dig försmäda; der de med försmäda, och med fötterna trampa på din smorda.
52 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
Lofvad vare Herren evinnerliga. Amen, Amen.
