Псалми 89
1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
Ukovita pesem Etana Ezrajičana. Milosti Gospodove bodem prepeval vekomaj; od roda do roda bodem oznanjal z usti svojimi zvestobo tvojo.
2 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
Ker preverjen sem, da se bode vekomaj slavila milost tvoja; v samih nebesih bodeš utrdil zvestobo svojo, s katero si rekel:
3 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
Sklenil sem zavezo z izvoljenim svojim, prisegel sem Davidu, svojemu hlapcu.
4 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
Da bodem na vekomaj utrdil seme tvoje in stavil prestol tvoj od roda do roda.
5 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
Zatorej slavé nebesa čudovito delo tvoje, Gospod; in zvestobo tvojo v zboru svetnikov.
6 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
Kdo namreč naj se enako čisla v gornjem oblaku Gospodu; primerja se Gospodu med sinovi mogočnih?
7 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
Bog mogočni je strašán v zboru svetnikov, in čestit nad vse, kar ga obdaja.
8 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
O Gospod, Bog vojnih krdél, kdo je tebi enako mogočen, Gospod? Ker zvestoba tvoja te ogrinja!
9 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
Ti gospoduješ nad morja ponosom; ko se spenjajo valovi njegovi, ti jih krotiš.
10 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
Ti si zdrobil, kakor prebodenega, Egipčana; z roko svoje moči si razkropil sovražnike svoje.
11 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
Tvoja so nebesa in tvoja zemlja; vesoljni svet in česar je poln ustanovil si tí.
12 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
Sever in jug, katera si ti ustvaril, Tabor in Hermon prepevajo o imenu tvojem.
13 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
Ti imaš roko z močjo; krepka je tvoja roka, vzvišena desnica tvoja.
14 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
Pravica in sodba sta za prebivališče tvojemu prestolu; milost in zvestoba hodita pred tvojim obličjem.
15 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
Blagor ljudstvu, katero pozna trombe glas, hodi v svetlobi obličja tvojega, Gospod!
16 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
V imenu tvojem radujejo se ves dan, in dvigujejo se v pravici tvoji.
17 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
Ker slava si njih móči, in po blagovoljnosti tvoji dviguje se naš rog.
18 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
Gospod namreč je naš ščit in svetnika Izraelovega, našega kralja.
19 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
Tedaj si v prikazni nagovoril njega, kateremu milost deliš, ter mu rekel: "Pomoč sem napravil zoper močnega, povzdignil izvoljenega iz ljudstva.
20 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
Našel sem Davida, svojega hlapca; pomazilil sem ga sè svetim oljem svojim.
21 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
Z njim bodi stanovitna roka moja, in dlan moja naj ga krepča.
22 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
Ne bode ga stiskal sovražnik, in krivici udani ga ne ne bode žalil.
23 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
Temuč starem izpred njegovega obličja neprijatelje njegove, in sovražnike udarim.
24 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
Tako mu bode pomagala zvestoba moja in milost moja, da se bode v mojem imenu povzdignil rog njegov.
25 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
Ker nad morje položim roko njegovo, in nad reke njegovo desnico.
26 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
On me bode klical: Ti oče moj; Bog moj mogočni in skala blaginje moje!
27 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
In jaz ga postavim za prvorojenca, povišanega nad zemeljske kralje.
28 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
Vekomaj mu ohranim milost svojo, in zaveza moja mu bode zvesta.
29 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
In vekomaj postavim seme njegovo in prestol njegov kakor so dnevi nebeški.
30 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
Ako zapusté sinovi njegovi zakon moj, ne bodo hodili v sodbah mojih,
31 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
Ako oskrunijo postave moje, in se ne držé zapovedi mojih:
32 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
Obiskal bodem sè šibo njih pregreho; z udarci njih krivico.
33 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
Milosti pa svoje mu ne odtegnem, in lagal ne bodem zoper zvestobo svojo.
34 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
Oskrunil ne bodem zaveze svoje, ne izpremenil ust svojih besede.
35 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
Enkrat sem prisegel pri svetosti svoji, Davidu ne bodem lagal:
36 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
Da bode večno seme njegovo, in prestol njegov kakor solnce pred mano.
37 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
Kakor luna bode stanoviten vekomaj, in kakor priče zveste na gornjem oblaku."
38 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
Ti pa si zavrgel in zaničeval; razsrdil si se proti maziljencu svojemu.
39 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
Zaničeval si hlapca svojega zavezo, oskrunil in vrgel na tla venčanje njegovo.
40 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
Podrl si vse ograje njegove; trdnjave njegove si izpostavil razdrobljenju.
41 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
Plenili so ga vsi popotniki, v zasramovanje je sosedom svojim.
42 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
Povzdignil si sovražnikov njegovih desnico, razveselil vse neprijatelje njegove.
43 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
Skrhal si tudi meča njegovega ostrino, in utrdil ga nisi v vojski.
44 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
Storil si, da mine bleščoba njegova, in prestol njegov si pahnil na tla.
45 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
Okrajšal si dnî mladosti njegove; pokril si ga sè sramoto.
46 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
Doklej, Gospod? bodeš li se skrival vekomaj? gorela bode kakor ogenj jeza tvoja?
47 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Spomni se mene, kako sem kratkih dni, kaj bi bil zastonj ustvaril vse otroke človeške?
48 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
Kateri mož bi živel tako, da ne izkusi smrti, reši se sam groba? (Sheol h7585)
49 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
Kje so milosti one nekdanje, Gospod, katere si bil prisegel Davidu po zvestobi svoji?
50 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
Spomni se, Gospod, sramote hlapcev svojih, da nosim v naročji svojem zasramovanje vseh ljudstev največjih,
51 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
S katerim so sramotili sovražniki tvoji, Gospod, s katerim so sramotili maziljenca tvojega stopinje.
52 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
Slava Gospodu vekomaj, zgódi se, še enkrat, zgódi se!
