Псалми 89
1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
Учение Ефама Езрахита. Милости Твои, Господи, буду петь вечно, в род и род возвещать истину Твою устами моими.
2 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
Ибо говорю: навек основана милость, на небесах утвердил Ты истину Твою, когда сказал:
3 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
“Я поставил завет с избранным Моим, клялся Давиду, рабу Моему:
4 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
навек утвержу семя твое, в род и род устрою престол твой”.
5 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
И небеса прославят чудные дела Твои, Господи, и истину Твою в собрании святых.
6 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
Ибо кто на небесах сравнится с Господом? кто между сынами Божиими уподобится Господу?
7 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
Страшен Бог в великом сонме святых, страшен Он для всех окружающих Его.
8 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
Господи, Боже сил! кто силен, как Ты, Господи? И истина Твоя окрест Тебя.
9 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
Ты владычествуешь над яростью моря: когда воздымаются волны его, Ты укрощаешь их.
10 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
Ты низложил Раава, как пораженного; крепкою мышцею Твоею рассеял врагов Твоих.
11 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
Твои небеса и Твоя земля; вселенную и что наполняет ее, Ты основал.
12 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
Север и юг Ты сотворил; Фавор и Ермон о имени Твоем радуются.
13 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
Крепка мышца Твоя, сильна рука Твоя, высока десница Твоя!
14 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
Правосудие и правота - основание престола Твоего; милость и истина предходят пред лицем Твоим.
15 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
Блажен народ, знающий трубный зов! Они ходят во свете лица Твоего, Господи,
16 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
о имени Твоем радуются весь день и правдою Твоею возносятся,
17 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
ибо Ты украшение силы их, и благоволением Твоим возвышается рог наш.
18 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
От Господа - щит наш, и от Святаго Израилева - царь наш.
19 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
Некогда говорил Ты в видении святому Твоему, и сказал: “Я оказал помощь мужественному, вознес избранного из народа.
20 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
Я обрел Давида, раба Моего, святым елеем Моим помазал его.
21 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
Рука Моя пребудет с ним, и мышца Моя укрепит его.
22 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
Враг не превозможет его, и сын беззакония не притеснит его.
23 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
Сокрушу пред ним врагов его и поражу ненавидящих его.
24 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
И истина Моя и милость Моя с ним, и Моим именем возвысится рог его.
25 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
И положу на море руку его, и на реки - десницу его.
26 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
Он будет звать Меня: Ты отец мой, Бог мой и твердыня спасения моего.
27 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
И Я сделаю его первенцем, превыше царей земли,
28 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
вовек сохраню ему милость Мою, и завет Мой с ним будет верен.
29 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
И продолжу вовек семя его, и престол его - как дни неба.
30 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
Если сыновья его оставят закон Мой и не будут ходить по заповедям Моим;
31 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
если нарушат уставы Мои и повелений Моих не сохранят:
32 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
посещу жезлом беззаконие их, и ударами - неправду их;
33 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
милости же Моей не отниму от него, и не изменю истины Моей.
34 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
Не нарушу завета Моего, и не переменю того, что вышло из уст Моих.
35 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
Однажды Я поклялся святостью Моею: солгу ли Давиду?
36 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
Семя его пребудет вечно, и престол его, как солнце, предо Мною,
37 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
вовек будет тверд, как луна, и верный свидетель на небесах”.
38 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
Но ныне Ты отринул и презрел, прогневался на помазанника Твоего;
39 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
пренебрег завет с рабом Твоим, поверг на землю венец его;
40 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
разрушил все ограды его, превратил в развалины крепости его.
41 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
Расхищают его все проходящие путем; он сделался посмешищем у соседей своих.
42 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
Ты возвысил десницу противников его, обрадовал всех врагов его;
43 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
Ты обратил назад острие меча его и не укрепил его на брани;
44 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
отнял у него блеск и престол его поверг на землю;
45 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
сократил дни юности его и покрыл его стыдом.
46 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
Доколе, Господи, будешь скрываться непрестанно, будет пылать ярость Твоя, как огонь?
47 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Вспомни, какой мой век: на какую суету сотворил Ты всех сынов человеческих?
48 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
Кто из людей жил - и не видел смерти, избавил душу свою от руки преисподней? (Sheol h7585)
49 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
Где прежние милости Твои, Господи? Ты клялся Давиду истиною Твоею.
50 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
Вспомни, Господи, поругание рабов Твоих, которое я ношу в недре моем от всех сильных народов;
51 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
как поносят враги Твои, Господи, как бесславят следы помазанника Твоего.
52 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
Благословен Господь вовек! Аминь, аминь.
