Псалми 89
1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
Ein salme til lærdom av ezrahiten Etan. Um Herrens miskunns verk vil eg æveleg syngja frå ætt til ætt vil eg med min munn forkynna hans truskap.
2 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
For eg segjer: Æveleg vert miskunn uppbygd, i himmelen gjer du din truskap fast.
3 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
«Eg hev gjort ei pakt med min utvalde, eg hev svore for David, tenaren min:
4 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
«Æveleg vil eg grunnfesta ditt avkjøme, og eg vil byggja din kongsstol frå ætt til ætt.»» (Sela)
5 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
Og himmelen prisar di undergjerning, Herre, og din truskap fær pris i samlingi av dei heilage.
6 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
For kven i dei høge skyer likjest Herren? Kven er lik Herren millom gudesøner?
7 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
Ein Gud som er ovskræmeleg i løynderådet til dei heilage, og til rædsla for alle som er ikring honom.
8 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
Herre, allhers drott, kven er sterk som du, Herre? Og din truskap er kringum deg.
9 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
Du råder yver havsens ovmod; når bylgjorne i det reiser seg, stiller du deim.
10 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
Du hev slege Rahab sund som ein ihelslegen, med din sterke arm hev du spreidt dine fiendar.
11 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
Himmelen er din, og jordi er di; jordriket og alt som er i det, hev du grunnlagt.
12 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
Nord og sud hev du skapt; Tabor og Hermon fegnast i ditt namn.
13 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
Du hev ein arm med velde; sterk er di hand, høg er di høgre hand.
14 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
Rettferd og rett er grunnvoll for din kongsstol; miskunn og truskap gjeng fyre di åsyn.
15 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
Sælt er det folk som kjenner til glederop; i ljoset frå ditt andlit skal dei ferdast.
16 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
I ditt namn fegnast dei all dagen, og ved di rettferd vert dei upphøgde.
17 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
For du er prydnaden i deira styrke, og ved din godhug lyfter du upp vårt horn.
18 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
For Herren høyrer vår skjold til, og vår konge til Israels Heilage.
19 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
Den gong tala du i ei syn til dine trugne og sagde: «Eg hev lagt hjelp i handi på ein veldug, eg hev upphøgt ein ungdom av folket.
20 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
Eg hev funne David, tenaren min, med min heilage olje hev eg salva honom.
21 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
Mi hand skal alltid vera med honom, og min arm skal styrkja honom.
22 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
Fienden skal ikkje trengja honom, og den urettferdige skal ikkje kua honom.
23 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
Men eg vil krasa hans motstandarar for hans åsyn, og slå deim som hatar honom.
24 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
Og min truskap og mi miskunn skal vera med honom, og i mitt namn skal hans horn verta upplyft.
25 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
Eg vil leggja hans hand på havet og hans høgre hand på elvarne.
26 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
Han skal ropa til meg: «Du er min far, min Gud og mitt frelse-fjell!»
27 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
Og eg vil setja honom til den fyrstefødde, til den høgste av kongarne på jordi.
28 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
Mi miskunn imot honom vil eg æveleg halda ved lag, og mi pakt skal standa fast for honom.
29 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
Og eg vil halda uppe hans avkjøme til æveleg tid, og hans kongsstol so lenge himmelen varer.
30 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
Dersom hans born forlet mi lov og ikkje vandrar etter mine domar,
31 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
dersom dei bryt mine bodord og ikkje held mine fyresegner,
32 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
då vil eg heimsøkja deira misgjerd med ris og deira skuld med plågor.
33 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
Men mi miskunn vil eg ikkje taka frå honom, og ikkje vil eg svika i min truskap.
34 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
Eg vil ikkje brjota mi pakt og ikkje brigda ordi frå mine lippor.
35 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
Eitt hev eg svore ved min heilagdom, sanneleg, for David vil eg ikkje ljuga.
36 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
Hans avkjøme skal vera til æveleg tid, og hans kongsstol som soli for mi åsyn.
37 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
Som månen skal han standa æveleg, og vitnet i skyi er trufast.» (Sela)
38 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
Og du hev støytt burt og forsmått, du hev vorte harm på den du hev salva.
39 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
Du hev rist av deg pakti med din tenar, du hev skjemt hans kruna og kasta henne på jordi.
40 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
Du hev brote ned alle murarne hans, du hev gjort hans festningar til grusdungar.
41 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
Alle som fer fram på vegen, plundrar honom, han hev vorte til spott for grannarne sine.
42 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
Du hev upphøgt den høgre hand til hans motstandarar, du hev gjort alle hans fiendar glade.
43 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
Du hev og late og hans sverdsegg vika, og hev ikkje halde honom uppe i striden.
44 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
Du hev gjort ende på hans glans og kasta hans kongsstol til jordi.
45 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
Du hev korta av hans ungdoms dagar, du hev lagt skam yver honom. (Sela)
46 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
Kor lenge, Herre, vil du løyna deg æveleg? Kor lenge skal din harm brenna som eld?
47 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Kom då i hug kor stutt mitt liv er, og kor forgjengelege du hev skapt alle menneskjeborn.
48 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
Kven fær vel liva og ikkje sjå dauden? Kven friar si sjæl frå helheims vald? (Sela) (Sheol h7585)
49 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
Herre, kvar er dine nådegjerningar frå fordoms tid, som du med eid lova David i din truskap?
50 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
Herre, kom i hug den skam som ligg yver dine tenarar, at eg må bera i fanget alle dei mange folk,
51 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
at dine fiendar spottar, Herre, at dei spottar hans fotspor som du hev salva.
52 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
Lova vere Herren æveleg! Amen, amen!
