Псалми 89
1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
[A Psalm] of instruction for Aetham the Israelite. I will sing of thy mercies, O Lord, for ever: I will declare thy truth with my mouth to all generations.
2 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
For thou hast said, Mercy shall be built up for ever: thy truth shall be established in the heavens.
3 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
I made a covenant with my chosen ones, I sware unto David my servant.
4 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
I will establish thy seed for ever, and build up thy throne to all generations. (Pause)
5 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
The heavens shall declare thy wonders, O Lord; and thy truth in the assembly of the saints.
6 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
For who in the heavens shall be compared to the Lord? and who shall be likened to the Lord among the sons of God?
7 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
God is glorified in the council of the saints; great and terrible toward all that are round about him.
8 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
O Lord God of hosts, who is like to thee? thou art mighty, O Lord, and thy truth is round about thee.
9 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
Thou rulest the power of the sea; and thou calmest the tumult of its waves.
10 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
Thou has brought down the proud as one that is slain; and with the arm of thy power thou has scattered thine enemies.
11 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
The heavens are thine, and the earth is thine: thou hast founded the world, and the fullness of it.
12 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
Thou hast created the north and the west: Thabor and Hermon shall rejoice in thy name.
13 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
Thine is the mighty arm: let thy hand be strengthened, let thy right hand be exalted.
14 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
Justice and judgment are the establishment of thy throne: mercy and truth shall go before thy face.
15 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
Blessed is the people that knows the joyful sound: they shall walk, O Lord, in the light of thy countenance.
16 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
And in thy name shall they rejoice all the day: and in thy righteousness shall they be exalted.
17 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
For thou art the boast of their strength; and in thy good pleasure shall our horn be exalted,
18 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
for [our] help is of the Lord; and of the Holy One of Israel, our king.
19 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
Then thou spokest in vision to thy children, and saidst, I have laid help on a mighty one; I have exalted one chosen out of my people.
20 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
I have found David my servant; I have anointed him by [my] holy mercy.
21 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
For my hand shall support him; and mine arm shall strengthen him.
22 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
The enemy shall have no advantage against him; and the son of transgression shall not hurt him again.
23 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
And I will hew down his foes before him, and put to flight those that hate him.
24 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
But my truth and my mercy shall be with him; and in my name shall his horn be exalted.
25 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
And I will set his hand in the sea, and his right hand in the rivers.
26 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
He shall call upon me, [saying], Thou art my Father, my God, and the helper of my salvation.
27 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
And I will make him [my] first-born, higher than the kings of the earth.
28 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
I will keep my mercy for him for ever, and my covenant [shall be] firm with him.
29 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
And I will establish his seed for ever and ever, and his throne as the days of heaven.
30 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
If his children should forsake my law, and walk not in my judgments;
31 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
if they should profane my ordinances, and not keep my commandments;
32 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
I will visit their transgressions with a rod, and their sins with scourges.
33 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
But my mercy I will not utterly remove from him, nor wrong my truth.
34 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
Neither will I by any means profane my covenant; and I will not make void the things that proceed out of my lips.
35 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
Once have I sworn by my holiness, that I will not lie to David.
36 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
His see shall endure for ever, and his throne as the sun before me;
37 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
and as the moon [that is] established for ever, and as the faithful witness in heaven. (Pause)
38 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
But thou hast cast off and set at nought, thou has rejected thine anointed.
39 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
Thou hast overthrown the covenant of thy servant; thou has profaned his sanctuary, [casting it] to the ground.
40 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
Thou hast broken down all his hedges; thou hast made his strong holds a terror.
41 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
All that go by the way have spoiled him: he is become a reproach to his neighbours.
42 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
Thou hast exalted the right hand of his enemies; thou hast made all his enemies to rejoice.
43 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
Thou hast turned back the help of his sword, and hast not helped him in the battle.
44 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
Thou hast deprived him of glory: thou hast broken down his throne to the ground.
45 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
Thou hast shortened the days of his throne: thou hast poured shame upon him. (Pause)
46 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
How long, O Lord, wilt thou turn away, for ever? shall thine anger flame out as fire?
47 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Remember what my being is: for hast thou created all the sons of men in vain?
48 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
What man is there who shall live, and not see death? shall [any one] deliver his soul from the hand of Hades? (Pause) (Sheol h7585)
49 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
Where are thine ancient mercies, O Lord, which thou swarest to David in thy truth?
50 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
Remember, O Lord, the reproach of thy servants, which I have borne in my bosom, [even the reproach] of many nations;
51 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
wherewith thine enemies have reviled, O Lord: wherewith they have reviled the recompense of thine anointed.
52 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
Blessed be the Lord for ever. So be it, so be it.
