Псалми 89
1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
(En Maskil af Ezraitten Etan.) Om HERRENs, Nåde vil jeg evigt synge, fra Slægt til Slægt med min Mund forkynde din Trofasthed.
2 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
Thi du har sagt: "En evig Bygning er Nåden!" I Himlen har du grundfæstet din Trofasthed.
3 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
Jeg sluttede en Pagt med min udvalgte, tilsvor David, min Tjener:
4 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
"Jeg lader din Sæd bestå for evigt, jeg bygger din Trone fra Slægt til Slægt!" (Sela)
5 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
Og Himlen priser dit Under, HERRE, din Trofasthed i de Helliges Forsamling.
6 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
Thi hvem i Sky er HERRENs Lige, hvo er som HERREN iblandt Guds Sønner?
7 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
En forfærdelig Gud i de Helliges Kreds, stor og frygtelig over alle omkring ham.
8 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
HERRE, Hærskarers Gud, hvo er som du? HERRE, din Nåde og Trofasthed omgiver dig.
9 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
Du mestrer Havets Overmod; når Bølgerne bruser, stiller du dem.
10 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
Du knuste Rahab som en fældet Kriger, splitted dine Fjender med vældig Arm.
11 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
Din er Himlen, og din er Jorden, du grundede Jorderig med dets Fylde.
12 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
Norden og Sønden skabte du, Tabor og Hermon jubler over dit Navn.
13 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
Du har en Arm med Vælde, din Hånd er stærk, din højre løftet.
14 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
Retfærd og Ret er din Trones Grundvold, Nåde og Sandhed står for dit Åsyn.
15 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
Saligt det Folk, der kender til Frydesang, vandrer, HERRE, i dit Åsyns Lys!
16 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
De lovsynger Dagen igennem dit Navn, ophøjes ved din Retfærdighed.
17 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
Thi du er vor Styrkes Stolthed, du løfter vort Horn ved din Yndest;
18 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
thi vort Skjold er hos HERREN, vor Konge er Israels Hellige!
19 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
Du taled engang i et Syn til dine fromme: "Krone satte jeg på en Helt, ophøjed en Yngling af Folket;
20 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
jeg har fundet David, min Tjener, salvet ham med min hellige Olie;
21 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
thi min Hånd skal holde ham fast, og min Arm skal give ham Styrke.
22 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
Ingen Fjende skal overvælde ham, ingen Nidding trykke ham ned;
23 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
jeg knuser hans Fjender foran ham og nedstøder dem, der bader ham;
24 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
med ham skal min Trofasthed og Miskundhed være, hans Horn skal løfte sig ved mit Navn;
25 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
jeg lægger Havet under hans Hånd og Strømmene under hans højre;
26 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
mig skal han kalde: min Fader, min Gud og min Frelses Klippe.
27 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
Jeg gør ham til førstefødt, den største blandt Jordens Konger;
28 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
jeg bevarer for evigt min Miskundhed mod ham, min Pagt skal holdes ham troligt;
29 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
jeg lader hans Æt bestå for evigt, hans Trone, så længe Himlen er til.
30 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
Hvis hans Sønner svigter min Lov og ikke følger mine Lovbud,
31 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
hvis de bryder min Vedtægt og ikke holder mit Bud,
32 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
da hjemsøger jeg deres Synd med Ris, deres Brøde med hårde Slag;
33 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
men min Nåde tager jeg ikke fra ham, min Trofasthed svigter jeg ikke;
34 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
jeg bryder ikke min Pagt og ændrer ej mine Læbers Udsagn.
35 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
Ved min Hellighed svor jeg een Gang for alle - David sviger jeg ikke:
36 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
Hans Æt skal blive for evigt, hans Trone for mig som Solen,
37 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
stå fast som Månen for evigt, og Vidnet på Himlen er sanddru, (Sela)
38 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
Men du har forstødt og forkastet din Salvede og handlet i Vrede imod ham;
39 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
Pagten med din Tjener har du brudt, vanæret hans Krone og trådt den i Støvet;
40 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
du har nedbrudt alle hans Mure, i Grus har du lagt hans Fæstninger;
41 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
alle vejfarende plyndrer ham, sine Naboer blev han til Spot.
42 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
Du har løftet hans Uvenners højre og glædet alle hans Fjender;
43 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
hans Sværd lod du vige for Fjenden, du holdt ham ej oppe i Kampen;
44 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
du vristed ham Staven af Hænde og styrted hans Trone til Jorden,
45 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
afkorted hans Ungdoms Dage og hylled ham ind i Skam. (Sela)
46 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
Hvor længe vil du skjule dig, HERRE, for evigt, hvor længe skal din Vrede lue som Ild?
47 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Herre, kom i Hu, hvad Livet er, til hvilken Tomhed du skabte hvert Menneskebarn!
48 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
Hvo bliver i Live og skuer ej Død, hvo frelser sin sjæl fra Dødsrigets Hånd? (Sela) (Sheol h7585)
49 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
Hvor er din fordums Nåde, Herre, som du i Trofasthed tilsvor David?
50 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
Kom, Herre, din Tjeners Skændsel i Hu, at jeg bærer Folkenes Spot i min Favn,
51 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
hvorledes dine Fjender håner, HERRE, hvorledes de håner din Salvedes Fodspor.
52 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
Lovet være HERREN i Evighed, Amen, Amen!
