Псалми 83
1 Пісня. Псалом Аса́фів. Боже, не будь мовчазни́м, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, —
Боже! Немој замукнути, немој ћутати, нити почивај, Боже!
2 бо ось зашуміли Твої вороги́, а Твої ненави́сники го́лови попідійма́ли!
Јер ево непријатељи Твоји узавреше, и који Те ненавиде, подигоше главу.
3 Вони проти народу Твого хитрий за́дум видумують, і нара́джуються проти тих, кого Ти береже́ш!
По народ Твој зло наумише, и договарају се на изабране Твоје.
4 Вони кажуть: „Ходіть но, та знищимо їх з-між наро́дів, - і згадуватись більш не буде іме́ння Ізраїля!“
Рекоше: Ходите да их истребимо између народа да се више не спомиње име Израиљево.
5 Бо вони одноду́шно нара́дилися, проти Тебе умови склада́ють, —
Сложно присташе и супрот Теби веру ухватише:
6 намети Едо́ма й ізмаїльтя́н, Моа́в та агаря́ни,
Насеља Едомова и Исмаиловци, Моав и Агарени,
7 Ґева́л і Аммо́н, і Амали́к, Филисте́я з мешка́нцями Ти́ру.
Гевал и Амон и Амалик, Филистеји с Тирцима;
8 І Ашшу́р поєднався був з ними, — вони синам Ло́товим стали раме́ном. (Се́ла)
И Асур удружи се с њима; постадоше мишица синовима Лотовим.
9 Зроби їм, як Мідія́нові, як Сісе́рі, як Явінові в долині Кішо́н, —
Учини им онако као Мадијану, као Сисари, као Јавину на потоку Кисону.
10 при Ен-До́рі вони були зни́щені, стали погно́єм землі!
Који су истребљени у Аендору, нагнојише собом земљу.
11 Поклади їх та їхніх вельмож, як Оре́ва, й як Зе́ева, й як Зе́ваха, й як Цалму́нну, усіх їхніх князі́в,
Уради с њима, с кнезовима њиховим, као с Оривом и Зивом, и са свима главарима њиховим као са Зевејем и Салманом.
12 що казали були́: „Візьмі́мо на спа́док для себе поме́шкання Боже“!
Јер говоре: Освојимо насеља Божија.
13 Боже мій, — бодай стали вони, немов по́рох у вихрі, як солома на вітрі!
Боже мој! Заповеди нека буду као прах, као песак пред ветром.
14 Як огонь па́лить ліс, й як запалює полу́м'я го́ри,
Као што огањ сажиже шуму, и као пламен што запаљује горе,
15 так Ти їх пожени Своїм ви́хром, і настра́ш Своєю бурею!
Тако их погнај буром својом и вихором својим смети их.
16 Напо́вни обличчя їхнє со́ромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!
Покриј лице њихово срамотом, да би тражили име Твоје, Господе!
17 Нехай будуть вони засоро́млені, й за́вжди хай будуть настра́шені, і хай застида́ються, й хай вони зги́нуть!
Нека се стиде и сраме довека, нека се смету и изгину!
18 І нехай вони знають, що Ти, — Твоє Ймення Госпо́дь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!
И нека знају да си Ти, коме је име Господ, једини највиши над свом земљом.
