Псалми 81
1 Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
Dem Sangmeister, auf der Gittit. Von Asaf.
2 заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
(Der levitische Sängerchor: ) / Laßt Jubel erschallen Elohim, unserm Hort, / Jauchzet dem Gotte Jakobs!
3 засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
Stimmt an Gesang, laßt tönen die Pauke, / Die liebliche Zither und Harfe!
4 бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
Blaset am Neumond das Widderhorn, / Beim Vollmond, für unsern Feiertag!
5 На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
Denn so ist es Satzung für Israel, / Eine Vorschrift des Gottes Jakobs.
6 „Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
Als Gebot hat er's für Josef bestimmt, / Da er auszog wider Ägyptenland. / (Eine Einzelstimme: ) / Eine Sprache, mir fremd, vernehm ich:
7 Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
"Seinen Nacken hab ich von der Bürde befreit, / Seine Hände wurden des Lastkorbs ledig.
8 Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
Du riefst in der Not, ich riß dich heraus, / Erhörte dich aus Gewittergewölk, / Prüfte dich an Meribas Wassern. (Sela)
9 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
Höre, mein Volk, ich will dich warnen! / Israel, möchtest du mir gehorchen!
10 Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
Nicht sei unter dir ein fremder Gott; / Bete nicht an einen Gott des Auslands!
11 Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
Ich, Jahwe, bin dein Gott, / Der dich geführt aus Ägyptenland: / Tu deinen Mund weit auf, / Damit ich ihn fülle!
12 і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
Aber mein Volk gehorchte mir nicht, / Israel war mir nicht zu Willen.
13 Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
Da stieß ich sie weg, weil ihr Herz so verstockt, / Daß sie folgten den eignen Gedanken.
14 ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
O daß doch mein Volk mir gehorchte, / Daß Israel ginge auf meinen Wegen!
15 Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
Wie leicht könnt ich da ihre Feinde beugen, / Meine Hand gegen ihre Dränger kehren.
16 і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
Ihnen müßten schmeicheln, die Jahwe hassen, / Und ewig würde währen ihr Glück. Mit dem besten Weizen würd ich sie speisen, / Mit Honig aus Felsen dich sättigen."
