Псалми 81
1 Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
To the chief Musician upon Gittith, [A Psalm] of Asaph. Sing aloud to God our strength: make a joyful noise to the God of Jacob.
2 заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
Take a psalm, and bring hither the timbrel, the pleasant harp with the psaltery.
3 засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
Blow the trumpet in the new moon, in the time appointed, on our solemn feast day.
4 бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
For this [was] a statute for Israel, [and] a law of the God of Jacob.
5 На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
This he ordained in Joseph [for] a testimony, when he went out through the land of Egypt: [where] I heard a language [that] I understood not.
6 „Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
I removed his shoulder from the burden: his hands were delivered from the pots.
7 Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
Thou calledst in trouble, and I delivered thee; I answered thee in the secret place of thunder: I proved thee at the waters of Meribah. (Selah)
8 Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
Hear, O my people, and I will testify to thee; O Israel, if thou wilt hearken to me;
9 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
There shall no strange god be in thee; neither shalt thou worship any strange god.
10 Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
I [am] the LORD thy God who brought thee out of the land of Egypt: open thy mouth wide, and I will fill it.
11 Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
But my people would not hearken to my voice; and Israel would not obey me.
12 і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
So I gave them up to their own hearts lust: [and] they walked in their own counsels.
13 Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
O that my people had hearkened to me, [and] Israel had walked in my ways!
14 ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
I should soon have subdued their enemies, and turned my hand against their adversaries.
15 Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
The haters of the LORD should have submitted themselves to him: and their time should have endured for ever.
16 і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
He would have fed them also with the finest of the wheat: and with honey out of the rock I should have satisfied thee.
