Псалми 81
1 Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
For the Chief Musician; set to the Gittith. A Psalm of Asaph. Sing aloud unto God our strength: make a joyful noise unto the God of Jacob.
2 заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
Take up the psalm, and bring hither the timbrel, the pleasant harp with the psaltery.
3 засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
Blow up the trumpet in the new moon, at the full moon, on our solemn feast day.
4 бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
For it is a statute for Israel, an ordinance of the God of Jacob.
5 На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
He appointed it in Joseph for testimony, when he went out over the land of Egypt: [where] I heard a language that I knew not.
6 „Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
I removed his shoulder from the burden: his hands were freed from the basket.
7 Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
Thou calledst in trouble, and I answered thee in the secret place of thunder; I proved thee at the waters of Meribah. (Selah)
8 Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
Hear, O my people, and I will testify unto thee: O Israel, if thou wouldest hearken unto me!
9 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
There shall no strange god be in thee; neither shalt thou worship any strange god.
10 Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
I am the LORD thy God, which brought thee up out of the land of Egypt: open thy mouth wide, and I will fill it.
11 Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
But my people hearkened not to my voice; and Israel would none of me.
12 і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
So I let them go after the stubbornness of their heart, that they might walk in their own counsels.
13 Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
Oh that my people would hearken unto me, that Israel would walk in my ways!
14 ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
I should soon subdue their enemies, and turn my hand against their adversaries.
15 Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
The haters of the LORD should submit themselves unto him: but their time should endure for ever.
16 і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
He should feed them also with the finest of the wheat: and with honey out of the rock should I satisfy thee.
