Псалми 81
1 Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
Til Sangmesteren. Al-haggittit. Af Asaf.
2 заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
Jubler for Gud, vor Styrke, raab af fryd for Jakobs Gud,
3 засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
istem Lovsang, lad Pauken lyde, den liflige Citer og Harpen;
4 бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
stød i Hornet paa Nymaanedagen, ved Fuldmaaneskin paa vor Højtidsdag!
5 На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
Thi det er Lov i Israel, et Bud fra Jakobs Gud;
6 „Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
han gjorde det til en Vedtægt i Josef, da han drog ud fra Ægypten, hvor han hørte et Sprog, han ikke kendte.
7 Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
»Jeg fried hans Skulder for Byrden, hans Hænder slap fri for Kurven.
8 Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
I Nøden raabte du, og jeg frelste dig, jeg svarede dig i Tordenens Skjul, jeg prøvede dig ved Meribas Vande. (Sela)
9 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
Hør, mit Folk, jeg vil vidne for dig, Israel, ak, om du hørte mig!
10 Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
En fremmed Gud maa ej findes hos dig, tilbed ikke andres Gud!
11 Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
Jeg, HERREN, jeg er din Gud, som førte dig op fra Ægypten; luk din Mund vidt op, og jeg vil fylde den!
12 і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
Men mit Folk vilde ikke høre min Røst, Israel lød mig ikke.
13 Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
Da lod jeg dem fare i deres Stivsind, de vandrede efter deres egne Raad.
14 ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
Ak, vilde mit Folk dog høre mig, Israel gaa mine Veje!
15 Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
Da kued jeg snart deres Fjender, vendte min Haand mod deres Uvenner!
16 і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
Deres Avindsmænd skulde falde og gaa til Grunde for evigt; jeg nærede dig med Hvedens Fedme, mættede dig med Honning fra Klippen!«
