Псалми 81
1 Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
Til Sangmesteren; til Githith; af Asaf.
2 заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
Synger med Fryd for Gud, vor Styrke, raaber med Glæde for Jakobs Gud!
3 засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
Istemmer Lovsang, og giver Trommen, den liflige Harpe med Psalteren hid!
4 бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
Blæser i Trompeten ved Nymaane, ved Fuldmaane, til vor Højtidsdag!
5 На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
Thi den er en Skik i Israel, en Lov for Jakobs Gud.
6 „Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
Den satte han til et Vidnesbyrd i Josef, der han drog ud imod Ægyptens Land; jeg hørte en Røst, som jeg ikke kendte:
7 Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
„Jeg tog Byrden bort fra hans Skuldre, hans Hænder bleve befriede fra Bærekurven.
8 Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
Du paakaldte i Nøden, og jeg udfriede dig; jeg bønhørte dig fra Tordenskyens Skjul, jeg prøvede dig ved Meriba Vande. (Sela)
9 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
Hør, mit Folk! og jeg vil vidne imod dig; Israel! gid du vilde høre mig.
10 Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
Der skal ingen fremmed Gud være hos dig, og du skal ikke tilbede andre Folks Gud.
11 Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
Jeg er Herren din Gud, som førte dig op fra Ægyptens Land; lad din Mund vidt op, og jeg vil fylde den.
12 і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
Men mit Folk hørte ikke min Røst, og Israel vilde ikke tjene mig.
13 Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
Og jeg lod dem fare i deres Hjertes Stivhed; de vandrede efter deres egne Raad.
14 ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
Gid mit Folk vilde høre mig! gid Israel vilde vandre paa mine Veje!
15 Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
Da vilde jeg om et lidet ydmyge deres Fjender og vende min Haand imod deres Modstandere.
16 і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
De, som hade Herren, skulde smigre for det, og deres Tid skulde vare evindelig. Og jeg skulde bespise det med den bedste Hvede, ja, jeg vilde mætte dig med Honning af en Klippe”.
