Псалми 80
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
Til sangmesteren; efter "Liljer"; et vidnesbyrd av Asaf; en salme. Israels hyrde, vend øret til, du som fører Josef som en hjord! Du som troner over kjerubene, åpenbar dig i herlighet!
2 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
Vekk op ditt velde for Efra'im og Benjamin og Manasse, og kom oss til frelse!
3 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Gud, reis oss op igjen, og la ditt åsyn lyse, så vi blir frelst!
4 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
Herre, Gud, hærskarenes Gud hvor lenge har du latt din vrede ryke uten å ense ditt folks bønn!
5 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
Du har gitt dem tårebrød å ete og tårer å drikke i fullt mål.
6 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
Du gjør oss til en trette for våre naboer, og våre fiender spotter med lyst.
7 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
Gud, hærskarenes Gud, reis oss op igjen, og la ditt åsyn lyse, så vi blir frelst!
8 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
Et vintre tok du op fra Egypten, du drev hedningefolk ut og plantet det.
9 Ти ви́порожнив перед нею, — і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
Du ryddet op for det, og det festet sine røtter og fylte landet.
10 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
Fjell blev skjult av dets skygge, og Guds sedrer av dets grener.
11 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
Det strakte ut sine grener til havet og sine skudd bort imot elven.
12 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
Hvorfor har du revet ned dets hegn, så alle de som går forbi på veien, plukker av det?
13 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
Svinet fra skogen gnager på det, og hvad som rører sig på marken, eter av det.
14 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
Gud, hærskarenes Gud, vend tilbake, sku ned fra himmelen og se og ta dig av dette vintre
15 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
og vern om det som din høire hånd har plantet, og om den sønn du har utvalgt dig!
16 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
Det er brent med ild, det er avhugget; for ditt åsyns trusel går de under.
17 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
La din hånd være over den mann som er ved din høire hånd, over den menneskesønn du har utvalgt dig,
18 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
så vil vi ikke vike fra dig! Gjør oss levende igjen, så vil vi påkalle ditt navn!
19 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Herre, Gud, hærskarenes Gud, reis oss op igjen, la ditt åsyn lyse, så vi blir frelst!
