Псалми 80
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
In finem, Pro iis, qui commutabuntur, testimonium Asaph, Psalmus. Qui regis Israel, intende: qui deducis velut ovem Ioseph. Qui sedes super cherubim, manifestare
2 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
coram Ephraim, Beniamin, et Manasse. Excita potentiam tuam, et veni, ut salvos facias nos.
3 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Deus converte nos: et ostende faciem tuam, et salvi erimus.
4 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
Domine Deus virtutum, quousque irasceris super orationem servi tui?
5 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
Cibabis nos pane lacrymarum: et potum dabis nobis in lacrymis in mensura?
6 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
Posuisti nos in contradictionem vicinis nostris: et inimici nostri subsannaverunt nos.
7 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
Deus virtutum converte nos: et ostende faciem tuam: et salvi erimus.
8 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
Vineam de Ægypto transtulisti: eiecisti Gentes, et plantasti eam.
9 Ти ви́порожнив перед нею, — і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
Dux itineris fuisti in conspectu eius: plantasti radices eius, et implevit terram.
10 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
Operuit montes umbra eius: et arbusta eius cedros Dei.
11 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
Extendit palmites suos usque ad mare: et usque ad flumen propagines eius.
12 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
Ut quid destruxisti maceriam eius: et vindemiant eam omnes, qui prætergrediuntur viam?
13 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
Exterminavit eam aper de silva: et singularis ferus depastus est eam.
14 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
Deus virtutum convertere: respice de cælo, et vide, et visita vineam istam.
15 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
Et perfice eam, quam plantavit dextera tua: et super filium hominis, quem confirmasti tibi.
16 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
Incensa igni, et suffossa ab increpatione vultus tui peribunt.
17 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
Fiat manus tua super virum dexteræ tuæ: et super filium hominis, quem confirmasti tibi.
18 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
Et non discedimus a te, vivificabis nos: et nomen tuum invocabimus.
19 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Domine Deus virtutum converte nos: et ostende faciem tuam, et salvi erimus.
