Псалми 80
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
Au chef des chantres. Sur les lis lyriques. D’Asaph. Psaume. Prête l’oreille, berger d’Israël, Toi qui conduis Joseph comme un troupeau! Parais dans ta splendeur, Toi qui es assis sur les chérubins!
2 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
Devant Éphraïm, Benjamin et Manassé, réveille ta force, Et viens à notre secours!
3 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
O Dieu, relève-nous! Fais briller ta face, et nous serons sauvés!
4 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
Éternel, Dieu des armées! Jusques à quand t’irriteras-tu contre la prière de ton peuple?
5 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
Tu les nourris d’un pain de larmes. Tu les abreuves de larmes à pleine mesure.
6 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
Tu fais de nous un objet de discorde pour nos voisins, Et nos ennemis se raillent de nous.
7 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
Dieu des armées, relève-nous! Fais briller ta face, et nous serons sauvés!
8 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
Tu avais arraché de l’Égypte une vigne; Tu as chassé des nations, et tu l’as plantée.
9 Ти ви́порожнив перед нею, — і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
Tu as fait place devant elle: Elle a jeté des racines et rempli la terre;
10 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
Les montagnes étaient couvertes de son ombre, Et ses rameaux étaient comme des cèdres de Dieu;
11 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
Elle étendait ses branches jusqu’à la mer, Et ses rejetons jusqu’au fleuve.
12 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
Pourquoi as-tu rompu ses clôtures, En sorte que tous les passants la dépouillent?
13 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
Le sanglier de la forêt la ronge, Et les bêtes des champs en font leur pâture.
14 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
Dieu des armées, reviens donc! Regarde du haut des cieux, et vois! Considère cette vigne!
15 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
Protège ce que ta droite a planté, Et le fils que tu t’es choisi!…
16 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
Elle est brûlée par le feu, elle est coupée! Ils périssent devant ta face menaçante.
17 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
Que ta main soit sur l’homme de ta droite, Sur le fils de l’homme que tu t’es choisi!
18 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
Et nous ne nous éloignerons plus de toi. Fais-nous revivre, et nous invoquerons ton nom.
19 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Éternel, Dieu des armées, relève-nous! Fais briller ta face, et nous serons sauvés!
