Псалми 80
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
To the chief Musician upon Shoshannimeduth, A Psalm of Asaph. Give ear, O Shepherd of Israel, thou that leadest Joseph like a flock; thou that dwellest between the cherubim, shine forth.
2 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
Before Ephraim and Benjamin and Manasseh stir up thy strength, and come and save us.
3 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Restore us again, O God, and cause thy face to shine; and we shall be saved.
4 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
O LORD God of hosts, how long wilt thou be angry against the prayer of thy people?
5 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
Thou feedest them with the bread of tears; and givest them tears to drink in great measure.
6 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
Thou makest us a strife to our neighbours: and our enemies laugh among themselves.
7 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
Restore us again, O God of hosts, and cause thy face to shine; and we shall be saved.
8 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
Thou hast brought a vine out of Egypt: thou hast cast out the heathen, and planted it.
9 Ти ви́порожнив перед нею, — і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
Thou didst prepare room before it, and didst cause it to take deep root, and it filled the land.
10 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
The hills were covered with its shadow, and its boughs were like the goodly cedars.
11 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
She sent out her boughs to the sea, and her branches to the river.
12 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
Why hast thou then broke down her hedges, so that all they who pass by the way do pluck her?
13 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
The boar from the forest doth waste it, and the wild beast of the field doth devour it.
14 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
Return, we beseech thee, O God of hosts: look down from heaven, and behold, and visit this vine;
15 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
And the vineyard which thy right hand planted, and the branch that thou madest strong for thyself.
16 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
It is burnt with fire, it is cut down: they perish at the rebuke of thy countenance.
17 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
Let thy hand be upon the man of thy right hand, upon the son of man whom thou madest strong for thyself.
18 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
So will we not go back from thee: revive us, and we will call upon thy name.
19 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Restore us again, O LORD God of hosts, cause thy face to shine; and we shall be saved.
