Псалми 80
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
“For the leader of the music. Upon the Shushan-Eduth. A psalm of Asaph.” Give ear, O Shepherd of Israel! Thou who leadest Joseph like a flock, Thou who sittest between the cherubs, shine forth!
2 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
Before Ephraim and Benjamin and Manasseh, stir up thy strength, And come and save us!
3 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Bring us back, O God! And cause thy face to shine, that we may be saved!
4 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
O LORD, God of hosts! How long wilt thou be angry against the prayer of thy people?
5 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
For thou causest them to eat the bread of tears, And givest them tears to drink, in full measure.
6 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
Thou hast made us the object of strife to our neighbors, And our enemies hold us in derision.
7 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
Bring us back, O God of hosts! And cause thy face to shine that we may be saved!
8 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
Thou didst bring a vine out of Egypt; Thou didst expel the nations, and plant it.
9 Ти ви́порожнив перед нею, — і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
Thou didst prepare a place for it; It spread its roots, and filled the land.
10 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
The mountains were covered with its shade, And its branches were like the cedars of God.
11 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
It sent out its boughs to the sea, And its branches to the river.
12 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
Why hast thou now broken down its hedges, So that all who pass by do pluck from it?
13 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
The boar from the wood doth waste it, And the wild beast of the forest doth devour it.
14 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
O God of hosts! return, we beseech thee, Look down from heaven, and behold, And have regard to this vine!
15 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
Protect what thy right hand planted; The branch which thou madest strong for thyself!
16 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
It is burnt with fire; it is cut down; Under thy rebuke they perish.
17 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
May thy hand be over the man of thy right hand, The man whom thou madest strong for thyself!
18 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
So will we no more turn back from thee: Revive us, and upon thy name alone will we call!
19 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Bring us back, O LORD, God of hosts! And cause thy face to shine, that we may he saved!
