Псалми 80
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
“To the chief musician upon Shoshannim; an 'Eduth by Assaph; a psalm.” O Shepherd of Israel, give ear, thou that leadest Joseph like a flock; thou that dwellest between the cherubims, shine forth.
2 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
Before Ephraim and Benjamin and Menasseh awaken thy might, and come to our help.
3 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
O God, cause us to return, and let thy countenance shine, that we may be saved.
4 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
O Lord of hosts, how long shall thy anger smoke against the prayer of thy people?
5 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
Thou feedest them with the bread of tears, and givest them tears to drink in great measure.
6 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
Thou renderest us a contest unto our neighbors: and our enemies hold derision among themselves.
7 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
O God of hosts, cause us to return, and let thy countenance shine, that we may be saved.
8 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
A vine didst thou remove out of Egypt: thou drovest out nations, and plantedst it.
9 Ти ви́порожнив перед нею, — і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
Thou didst clear out a place before it, and it struck its root deeply, and it filled the land.
10 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
Mountains were covered with its shadow, and with its boughs the cedars of God.
11 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
It sent out its tendrils as far as the sea, and unto the river its suckers.
12 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
Wherefore hast thou now broken down its fences, so that all who pass by the way pluck the fruit from it?
13 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
The boar out of the forest doth gnaw at it, and what moveth on the field feedeth on it.
14 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
O God of hosts, return; I pray thee, look down from heaven, and behold, and think of this vine;
15 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
And of the sprout which thy right hand hath planted, and of the branch that thou hast made strong for thyself.
16 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
It is burnt with fire, it is hewn down; because of the rebuke of thy countenance do they perish.
17 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
Let thy hand be over the man of thy right hand, over the son of man whom thou hast made strong for thyself.
18 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
Then will we not swerve from thee: revive us again, and we will call on thy name.
19 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
O Lord God of hosts, cause us to return: let thy countenance shine, that we may be saved.
