Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
En undervisning Assaphs. Hör, mitt folk, min lag; böjer edor öron till mins muns tal.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Jag vill öppna min mun till ordspråk, och vill förtälja gamla hemligheter;
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
De vi hört hafve och vetom, och våra fäder oss förtäljt hafva;
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Att vi det icke fördölja skulle deras barnom, som efter komma skulle; utan förkunna Herrans lof, och hans magt och under, som han gjort hafver.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Han upprättade ett vittnesbörd i Jacob, och gaf en lag i Israel, den han våra fäder böd, till att lära deras barn;
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
På det att efterkommanderna måtte det lära, och de barn, som ännu skulle födde varda; då de uppkommo, att de ock förkunnade det sinom barnom;
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Att de skulle sätta sitt hopp till Gud, och icke förgäta Guds verk, och hålla hans bud;
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Och icke varda, såsom deras fäder, en affällig och ohörsam art; hvilkom deras hjerta icke fast var, och deras ande höll sig icke troliga till Gud;
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Såsom Ephraims barn, som väpnade voro och förde bågan, föllo af i stridstidenom.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
De höllo icke Guds förbund, och ville icke vandra i hans lag;
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Och förgåto hans verk, och hans under, som han dem bevist hade.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
För deras fäder gjorde han under, i Egypti land, på den markene Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Han åtskiljde hafvet, och lät dem gå derigenom, och satte vattnet såsom en mur.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Han ledde dem om dagen med en molnsky, och om nattena med en klar eld.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Han lät bergsklippona remna i öknene, och gaf dem dricka vatten tillfyllest;
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Och lät bäcker flyta utu bergsklippone, att de flöto derut, såsom vattuströmmar.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Likväl syndade de ännu emot honom, och förtörnade den Högsta i öknene;
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Och försökte Gud, i deras hjerta, att de spis beddes till deras själar;
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Och talade emot Gud, och sade: Ja, skulle väl Gud kunna bereda ett bord i öknene?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Si, han hafver väl slagit bergsklippona, att vatten utflöt, och bäcker sig utgåfvo; men huru kan han gifva bröd, och skaffa sino folke kött?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Då nu Herren det hörde, vardt han upptänd; och eld gick upp i Jacob, och vrede kom öfver Israel;
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Att de icke trodde uppå Gud, och hoppades icke uppå hans hjelp.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Och han böd skyarna ofvantill, och upplät himmelens dörrar;
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
Och lät regna Man till dem till mats, och gaf dem himmelsbröd.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
De åto änglabröd; han sände dem mat tillfyllest.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Han lät blåsa östanväder under himmelen, och genom sina starkhet upprörde sunnanväder;
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
Och lät kött regna uppå dem såsom stoft, och foglar såsom sanden i hafvet;
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
Och lät dem falla i deras lägre, allestäds der de bodde.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Då åto de, och vordo för mätte; han lät dem släcka sin lusta.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Då de ännu sin lusta icke släckt hade, och de ännu åto deraf,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Så kom Guds vrede öfver dem; och drap de yppersta ibland dem, och nederslog de bästa i Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Men öfver allt detta syndade de ännu mer, och trodde intet uppå hans under.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Derföre lät han dem dö bort, så att de intet fingo, och måste i deras lifsdagar plågade varda.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
När han drap dem, sökte de honom, och vände sig bittida till Gud;
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Och tänkte, att Gud är deras tröst, och Gud den Högste deras förlösare;
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Och skrymtade för honom med deras mun, och lögo för honom med deras tungo.
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Men deras hjerta var icke fast intill honom, och höllo sig icke troliga intill hans förbund.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Men han var barmhertig, och förlät missgerningarna, och förgjorde dem icke; och afvände ofta sina vrede, och lät icke alla sina vrede gå.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Ty han tänkte att de äro kött; ett väder, som bortfar, och kommer intet igen.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
De förtörnade honom ganska ofta i öknene, och bekymrade honom i ödemarkene.
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
De försökte Gud framgent, och rette den Heliga i Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
De tänkte intet uppå hans hand, den dagen då han förlöste dem ifrå fienderna;
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Såsom han sina tecken gjort hade uti Egypten, och sina under i det landet Zoan.
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Då han deras vatten i blod vände; så att de af deras bäcker icke dricka kunde.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Då han ohyro ibland dem sände, som dem åto, och paddor, som dem förderfvade;
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Och gaf deras frukt gräsmatkom, och deras säd gräshoppom.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Då han deras vinträ med hagel förderfvade, och deras mulbärsträ med stort hagel.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Då han deras boskap slog med hagel, och deras hjordar med ljungande.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Då han i sina grymma vrede sände ibland dem onda änglar, och lät dem härja och förderfva, och skada göra.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Då han lät sina vrede gå, och icke skonade deras själom för dödenom, och lät deras boskap dö af pestilentie.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
Då han i Egypten allt förstfödt slog, de första arfvingar i Hams hyddom;
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Och lät sitt folk utdraga såsom får, och förde dem såsom en hjord i öknene.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Och han ledde dem säkra, så att de intet fruktade sig; men deras fiendar öfvertäckte hafvet;
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Och lät dem komma i sina helga gränsor, till detta berg, hvilket hans högra hand förvärfvat hafver;
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Och fördref för dem folk, och lät dem utskifta arfvet, och lät Israels slägter bo i deras hyddom.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Men de försökte och förtörnade Gud, den Högsta, och höllo intet hans vittnesbörd;
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Och föllo tillbaka, och föraktade all ting, såsom deras fäder; och höllo intet, såsom en lös båge;
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Och förtörnade honom med sina höjder, och rette honom med sina afgudar;
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Och då Gud det hörde, vardt han upptänd, och förkastade Israel svårliga;
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Så att han lät fara sina boning i Silo, den hyddo, der han ibland menniskor bodde;
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Och gaf deras magt uti fängelse, och deras härlighet uti fiendans händer;
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Och öfvergaf sitt folk för svärd, och var upptänd emot sitt arf.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Deras unga män förtärde elden, och deras jungfrur måste ogifta blifva.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Deras Prester föllo genom svärd, och inga enkor voro, de der gråta skulle.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Och Herren vaknade upp, såsom en sofvande, och såsom en stark glad är, den ifrå vin kommer;
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
Och slog sina fiendar baktill, och hängde en evig skam uppå dem;
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Och förkastade Josephs hyddo, och utvalde icke Ephraims slägte;
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Utan utvalde Juda slägte, det berget Zion, som han älskade;
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Och byggde sin helgedom högt, såsom ett land det evinnerliga fast stå skall;
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Och utvalde sin tjenare David, och tog honom utu fårahusen.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Ifrå de däggande får hemtade han honom, att han hans folk Jacob föda skulle, och hans arf Israel.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Och han födde dem också med all trohet, och regerade dem med all flit.
