Псалми 78

1 Пісня навча́льна Асафова.

Escucha, oh mi pueblo, a mi ley; deja que tus oídos se inclinen a las palabras de mi boca.

2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!

Abriendo mi boca voy a dar una historia, incluso los dichos oscuros de los viejos tiempos;

3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —

Que han venido a nuestro oído y a nuestro conocimiento, tal como nos fueron dados por nuestros padres.

4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!

No los mantendremos en secreto de nuestros hijos; aclararemos a la generación venidera las alabanzas del Señor y su fortaleza, y las grandes obras de asombro que ha hecho.

5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,

Puso un testigo en Jacob, e hizo una ley en Israel; que él dio a nuestros padres para que pudieran darles conocimiento de ellos a sus hijos;

6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.

Para que la generación venidera pueda tener conocimiento de ellos, incluso de los hijos del futuro, que les den a conocer a sus hijos;

7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.

Para que pongan su esperanza en Dios, y no dejen que las obras de Dios se salgan de sus mentes, sino que guarden sus leyes;

8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.

y no sean como sus padres, una generación dura e incontrolada; una generación cuyo corazón era duro, cuyo espíritu no era fiel a Dios.

9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:

Los hijos de Efraín, armados con arcos, volvieron las espaldas en el día de la pelea.

10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,

No fueron gobernados por la palabra de Dios, y no quisieron ir en el camino de su ley;

11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.

Dejaron sus obras fuera de su memoria, y las maravillas que les había hecho ver.

12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:

Hizo grandes obras delante de sus padres, en la tierra de Egipto, en los campos de Zoán.

13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;

El mar fue cortado en dos para que pudieran pasar; las aguas se juntaron de lado a lado.

14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;

Durante el día los guiaba en la nube, y durante toda la noche con una luz de fuego.

15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.

Las rocas del desierto fueron quebradas por su poder, y él les dio a beber como de las aguas profundas.

16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.

Hizo salir arroyos de la peña; y las aguas descender como ríos.

17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,

Y siguieron pecando contra él aún más, apartándose del Altísimo en el desierto;

18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.

Probando a Dios en sus corazones, pidiendo carne por su deseo.

19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“

Dijeron palabras crueles contra Dios, diciendo: ¿Puede Dios preparar una mesa en el desierto?

20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“

Mira, la roca fue cortada por su poder, por lo que el agua salió corriendo, y arroyos desbordantes; ¿él puede darnos pan? ¿es capaz de obtener carne para su gente?

21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,

Así que estas cosas vinieron a oídos del Señor, y él se enojó; y se encendió un fuego contra Jacob, y vino la ira contra Israel;

22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.

Porque no tenían fe en Dios, ni esperanza en su salvación.

23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,

Y dio órdenes a las nubes en lo alto, y las puertas del cielo estaban abiertas;

24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:

Y envió como lluvia de maná, y les dio el grano del cielo.

25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!

El hombre tomó parte en el alimento de los ángeles; les envió carne en toda su medida.

26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —

Envió un viento del este del cielo, impulsando el viento del sur con su poder.

27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,

Envió carne sobre ellos como el polvo, y aves emplumadas como la arena del mar,

28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.

Y él dejó que baje a su lugar de descanso, alrededor de sus tiendas.

29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!

Así que tenían comida y estaban llenos; porque él les dio su deseo;

30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,

Pero no se apartaron de sus deseos; y mientras la comida todavía estaba en sus bocas,

31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.

Vino sobre ellos la ira de Dios, y mató a los más robustos, y acabó con los jóvenes de Israel.

32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,

Por todo esto siguieron pecando aún más, y no tuvieron fe en sus grandes maravillas.

33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.

Así que sus días fueron desperdiciados como un aliento, y sus años en problemas.

34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,

Cuando les mandó la muerte, lo buscaron; entonces se volvían a él buscándolo con cuidado;

35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.

Entonces se acordaban que Dios era su Roca, y el Dios Altísimo su salvador.

36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,

Pero sus labios y lengua le eran falsos;

37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.

Y sus corazones no estaban bien con él, y no guardaron su pacto con él.

38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,

Pero él, lleno de piedad, tiene perdón por el pecado, y no pone fin al hombre: frecuentemente retracta su ira, y no se enoja violentamente.

39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!

Así que tuvo en cuenta que ellos eran solo carne; un aliento que se va rápidamente, y no volverá.

40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!

¡Con qué frecuencia iban contra él en el desierto. y le daban motivo de aflicción en el desierto!

41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —

Otra vez pusieron a Dios a prueba, y le dieron dolor al Santo de Israel.

42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,

No tuvieron en cuenta el trabajo de su mano, ni el día en que los quitó del poder de sus enemigos;

43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,

cómo hizo sus señales en Egipto, y sus maravillas en el campo de Zoán;

44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.

De modo que sus ríos se convirtieron en sangre, y no pudieron beber de sus arroyos.

45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.

Envió diferentes tipos de moscas entre ellos, envenenando su carne; y ranas para su destrucción.

46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.

El dio el aumento de sus campos a los gusanos, los frutos de su industria a los saltamontes.

47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.

Envió hielo para la destrucción de sus vides; sus árboles fueron dañados por el frío glacial.

48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.

Hielo fue llovido sobre su ganado; tormentas eléctricas enviaron destrucción entre las bandadas.

49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.

Envió sobre ellos el ardor de su ira, su amargo disgusto, y liberó ángeles malvados entre ellos.

50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.

Dejó que su ira se saliera con la suya; él no retuvo su alma de la muerte, sino que dio su vida a la enfermedad.

51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.

Él dio a la destrucción a todos los primeros hijos de Egipto; los primeros frutos de su fuerza en las tiendas de Cam;

52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.

Pero él tomó a su pueblo como ovejas, y los guió en la tierra desolada como un rebaño.

53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.

Los llevó a salvo para que no tuvieran miedo; pero sus enemigos estaban cubiertos por el mar.

54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.

Y él fue su guía a su tierra santa, hasta el monte que su diestra había hecho suyo;

55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.

Expulsando naciones delante de ellos, marcando la línea de su herencia, y dando a las personas de Israel sus tiendas para un lugar de descanso.

56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,

Pero ellos se amargaron contra el Dios Altísimo, lo probaron y no guardaron sus leyes;

57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.

Sus corazones se volvieron atrás y falsos como sus padres; fueron convertidos a un lado como un arco retorcido.

58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.

Le enojaron con sus altares paganos; adorando ídolos, lo provocaron a celos.

59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,

Cuando esto llegó a oídos de Dios, se enojó mucho y abandonó a Israel por completo;

60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Y se fué del lugar santo en Silo, la tienda que había puesto entre los hombres;

61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.

Y permitió que sus enemigos capturaran él símbolo de su poder y gloria.

62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:

Él entregó a su pueblo a la espada, y se enojó con su pueblo.

63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,

Sus jóvenes fueron quemados en el fuego; y sus vírgenes no fueron alabadas en la canción de la novia.

64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.

Sus sacerdotes fueron muertos a espada, y sus viudas no lloraron por ellos.

65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,

Entonces el Señor era como el que se despierta del sueño, y como un hombre fuerte que clama por el vino.

66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!

Sus enemigos fueron rechazados por sus golpes y avergonzados para siempre.

67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,

Y puso la tienda de José a un lado, y no tomó la tribu de Efraín;

68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!

Pero él tomó la tribu de Judá para sí, y el monte de Sión, en el cual tuvo placer.

69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.

E hizo su lugar santo como el alto cielo, como la tierra que él fija para siempre.

70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,

Tomó a David para que fuera su siervo, y lo llevó del lugar de las ovejas;

71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —

De cuidar las ovejas que daban leche, lo llevó a dar de comer a Jacob su pueblo, y a Israel su heredad.

72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!

Y David cuido del pueblo de Dios. Los cuido y dirigió con mano hábil y corazón sincero.