Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Masquil de Asaph. ESCUCHA, pueblo mío, mi ley: inclinad vuestro oído á las palabras de mi boca.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Abriré mi boca en parábola; hablaré cosas reservadas de antiguo:
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Las cuales hemos oído y entendido; que nuestros padres nos [las] contaron.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
No las encubriremos á sus hijos, contando á la generación venidera las alabanzas de Jehová, y su fortaleza, y sus maravillas que hizo.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
El estableció testimonio en Jacob, y pusó ley en Israel; la cual mandó á nuestros padres que la notificasen á sus hijos;
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
Para que [lo] sepa la generación venidera, y los hijos que nacerán; y [los que] se levantarán, [lo] cuenten á sus hijos;
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
A fin de que pongan en Dios su confianza, y no se olviden de las obras de Dios, y guarden sus mandamientos:
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Y no sean como sus padres, generación contumaz y rebelde; generación que no apercibió su corazón, ni fué fiel para con Dios su espíritu.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Los hijos de Ephraim armados, flecheros, volvieron [las espaldas] el día de la batalla.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
No guardaron el pacto de Dios, ni quisieron andar en su ley:
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Antes se olvidaron de sus obras, y de sus maravillas que les había mostrado.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Delante de sus padres hizo maravillas en la tierra de Egipto, en el campo de Zoán.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Rompió la mar, é hízolos pasar; é hizo estar las aguas como en un montón.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Y llevólos de día con nube, y toda la noche con resplandor de fuego.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Hendió las peñas en el desierto: y dióles á beber como de grandes abismos;
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Pues sacó de la peña corrientes, é hizo descender aguas como ríos.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Empero aun tornaron á pecar contra él, enojando en la soledad al Altísimo.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Pues tentaron á Dios en su corazón, pidiendo comida á su gusto.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Y hablaron contra Dios, diciendo: ¿Podrá poner mesa en el desierto?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
He aquí ha herido la peña, y corrieron aguas, y arroyos salieron ondeando: ¿podrá también dar pan? ¿aparejará carne á su pueblo?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Por tanto oyó Jehová, é indignóse: y encendióse el fuego contra Jacob, y el furor subió también contra Israel;
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Por cuanto no habían creído á Dios, ni habían confiado en su salud:
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
A pesar de que mandó á las nubes de arriba, y abrió las puertas de los cielos,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
E hizo llover sobre ellos maná para comer, y dióles trigo de los cielos.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Pan de nobles comió el hombre: envióles comida á hartura.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Movió el solano en el cielo, y trajo con su fortaleza el austro.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
E hizo llover sobre ellos carne como polvo, y aves de alas como arena de la mar.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
E hízolas caer en medio de su campo, alrededor de sus tiendas.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Y comieron, y hartáronse mucho: cumplióles pues su deseo.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
No habían quitado de sí su deseo, aun estaba su vianda en su boca,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Cuando vino sobre ellos el furor de Dios, y mató los más robustos de ellos, y derribó los escogidos de Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Con todo esto pecaron aún, y no dieron crédito á sus maravillas.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Consumió por tanto en nada sus días, y sus años en la tribulación.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Si los mataba, entonces buscaban á Dios; entonces se volvían solícitos en busca suya.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Y acordábanse que Dios era su refugio, y el Dios Alto su redentor.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Mas le lisonjeaban con su boca, y con su lengua le mentían:
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Pues sus corazones no eran rectos con él, ni estuvieron firmes en su pacto.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Empero él misericordioso, perdonaba la maldad, y no [los] destruía: y abundó para apartar su ira, y no despertó todo su enojo.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Y acordóse que eran carne; soplo que va y no vuelve.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
¡Cuántas veces lo ensañaron en el desierto, lo enojaron en la soledad!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Y volvían, y tentaban á Dios, y ponían límite al Santo de Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
No se acordaron de su mano, del día que los redimió de angustia;
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Cuando puso en Egipto sus señales, y sus maravillas en el campo de Zoán;
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Y volvió sus ríos en sangre, y sus corrientes, porque no bebiesen.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Envió entre ellos una mistura de moscas que los comían, y ranas que los destruyeron.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Dió también al pulgón sus frutos, y sus trabajos á la langosta.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Sus viñas destruyó con granizo, y sus higuerales con piedra;
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Y entregó al pedrisco sus bestias, y al fuego sus ganados.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Envió sobre ellos el furor de su saña, ira y enojo y angustia, con misión de malos ángeles.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Dispuso el camino á su furor; no eximió la vida de ellos de la muerte, sino que entregó su vida á la mortandad.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
E hirió á todo primogénito en Egipto, las primicias de las fuerzas en las tiendas de Châm.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Empero hizo salir á su pueblo como ovejas, y llevólos por el desierto, como un rebaño.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Y guiólos con seguridad, que no tuvieron miedo; y la mar cubrió á sus enemigos.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Metiólos después en los términos de su santuario, en este monte que ganó su mano derecha.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Y echó las gentes de delante de ellos, y repartióles una herencia con cuerdas; é hizo habitar en sus moradas á las tribus de Israel.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Mas tentaron y enojaron al Dios Altísimo, y no guardaron sus testimonios;
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Sino que se volvieron, y se rebelaron como sus padres: volviéronse como arco engañoso.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Y enojáronlo con sus altos, y provocáronlo á celo con sus esculturas.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Oyólo Dios, y enojóse, y en gran manera aborreció á Israel.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Dejó por tanto el tabernáculo de Silo, la tienda [en que] habitó entre los hombres;
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Y dió en cautividad su fortaleza, y su gloria en mano del enemigo.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Entregó también su pueblo á cuchillo, y airóse contra su heredad.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
El fuego devoró sus mancebos, y sus vírgenes no fueron loadas en cantos nupciales.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Sus sacerdotes cayeron á cuchillo, y sus viudas no lamentaron.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Entonces despertó el Señor á la manera del que ha dormido, como un valiente que grita excitado del vino:
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
E hirió á sus enemigos en las partes posteriores: dióles perpetua afrenta.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Y desechó el tabernáculo de José, y no escogió la tribu de Ephraim;
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Sino que escogió la tribu de Judá, el monte de Sión, al cual amó.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Y edificó su santuario á manera de eminencia, como la tierra que cimentó para siempre.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Y eligió á David su siervo, y tomólo de las majadas de las ovejas:
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
De tras las paridas lo trajo, para que apacentase á Jacob su pueblo, y á Israel su heredad.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Y apacentólos con entereza de su corazón; y pastoreólos con la pericia de sus manos.
