Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Escucha, pueblo mío, mi instrucción. Inclina tus oídos a las palabras de mi boca.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Abriré mi boca en proverbio. Declararé dichos de antaño de difícil comprensión,
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Los cuales oímos y conocimos. Nos los relataron nuestros antepasados.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
No los encubriremos a sus hijos. Contaremos a la generación venidera las alabanzas de Yavé, Y su poder y las maravillosas obras que hizo.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Él estableció testimonio en Jacob, Y estableció Ley en Israel, La cual mandó a nuestros antepasados Que la enseñaran a sus hijos,
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
A fin de que la generación venidera [la] supiera, Los hijos que iban a nacer, Con el fin de que se levantaran y la dijeran a sus hijos,
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Para que en ʼElohim depositen su confianza, Y no olviden las obras de ʼEL, Sino que guarden sus Mandamientos,
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Y no sean como sus antepasados, Generación terca y rebelde, Generación que no preparó su corazón, Y su espíritu no fue fiel a ʼEL.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Los hijos de Efraín, arqueros equipados, Dieron la espalda en el día de la batalla.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
No guardaron el Pacto de ʼElohim Y rehusaron andar en su Ley.
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Olvidaron sus obras. Él hizo maravillas ante sus antepasados en la tierra de Egipto.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Delante de sus antepasados realizó maravillas en la tierra de Egipto. En el campo de Zoán
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Dividió el mar y los pasó. Detuvo las aguas como en una pila.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
De día los guiaba con nube, Con resplandor de fuego toda la noche.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Hendió las peñas del desierto Y les dio a beber raudales sin medida.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Sacó arroyos de la peña Y las aguas corrieron como ríos.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Pero ellos aún continuaron pecando contra Él. Se rebelaron contra ʼElyón en el desierto
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Y en sus corazones tentaron a ʼEL. Pidieron comida según su deseo.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Hablaron contra ʼElohim: ¿Puede ʼEL preparar una mesa en el desierto?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Sí, Él golpeó la roca Y brotaron aguas y se desbordaron torrentes. ¿Puede Él dar también pan? ¿Proveerá carne para su pueblo?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Por tanto, oyó Yavé y se indignó. Un fuego se encendió contra Jacob, Y una ira subió contra Israel,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Por cuanto no creyeron en ʼElohim, Ni confiaron en su salvación.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Sin embargo, mandó a las nubes desde arriba, Y abrió las puertas del cielo.
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
Hizo llover sobre ellos maná para comer Y les dio alimento del cielo.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Pan de ángeles comió el hombre. Les envió comida en abundancia.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Sopló en el cielo el viento del este Y con su poder atrajo el viento del sur.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
Esparció sobre ellos carne como polvo, Criaturas aladas como la arena de los mares.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
Las soltó en medio del campamento alrededor de sus tiendas.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Comieron y se hartaron, Y les cumplió su deseo.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Antes que ellos saciaran su apetito, Cuando la comida estaba en sus bocas,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Surgió contra ellos la ira divina Que mató a algunos de los fornidos de ellos Y sometió a los jóvenes escogidos de Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
A pesar de eso, siguieron en pecado Y no dieron crédito a sus maravillas.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Por tanto consumió sus días en vanidad, Y sus años en temor.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Cuando los hería de muerte, Lo buscaban. Se arrepentían y con diligencia lo buscaban.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Se acordaban que ʼElohim era su Roca, Y ʼEL, ʼElyón, su Redentor.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Lo lisonjeaban con su boca Y le mentían con su lengua.
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Pues sus corazones no eran firmes hacia Él, Ni eran fieles a su Pacto.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Pero Él por misericordia perdonó su iniquidad Y no los destruyó. Con frecuencia contuvo su ira Y no despertó todo su enojo.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Recordó que no eran sino carne, Un soplo que pasa y no regresa.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
¡Cuán a menudo se rebelaron contra Él en el desierto Y lo contristaron en terreno no habitado!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Vez tras vez tentaron a ʼEL. Irritaron al Santo de Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
No se acordaron de su poder, Del día cuando los redimió del adversario:
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Cuando realizó en Egipto sus señales, Y sus maravillas en la tierra de Zoán.
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Cuando convirtió sus ríos en sangre, Y ellos no pudieron beber de sus manantiales.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Cuando envió entre ellos enjambres de moscas que los devoraban Y ranas que los destruían.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Cuando entregó a los saltamontes sus cosechas Y el fruto de su trabajo a la langosta.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Él destruyó sus viñas con granizo Y sus sicómoros con escarcha.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Él entregó al granizo sus vacadas Y a los rayos sus ganados.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Envió sobre ellos su ardiente ira, Enojo, indignación y angustia, Una banda de mensajeros destructores.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Él dispuso un camino para su ira Y no libró sus vidas de la muerte. Entregó sus vidas a la pestilencia
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
E hirió a todos los primogénitos de Egipto, Las primicias de su virilidad en las tiendas de Cam.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Pero dirigió a su pueblo como ovejas, Y como rebaño los guió por el desierto.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Los condujo con seguridad para que no temieran, Pero el mar cubrió a sus enemigos.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Los llevó hasta la frontera de su Tierra Santa, Al país montañoso que adquirió su mano derecha.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Echó a las naciones de delante de ellos. Con medida [les] repartió las tierras de ellos en heredad, E hizo que las tribus de Israel vivieran en sus tiendas.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Pero ellos tentaron y provocaron a ʼElyón ʼElohim Y no guardaron sus Testimonios.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Regresaron y actuaron deslealmente como sus antepasados. Tal como sus antepasados, fueron desleales. Se desviaron como arco torcido.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Lo provocaron con sus lugares altos Y despertaron su celo con sus imágenes de talla.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Cuando ʼElohim oyó, se indignó Y aborreció a Israel en gran manera.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Por lo cual abandonó el Tabernáculo de Silo, El Tabernáculo que estableció entre los hombres.
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Entregó su poder a la cautividad Y su resplandor en mano del adversario.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Entregó también su pueblo a la espada Y se indignó contra su heredad.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
El fuego devoró a sus jóvenes, Y sus doncellas no tuvieron cantos nupciales.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Sus sacerdotes cayeron a espada, Y sus viudas no hicieron lamentación.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Pero entonces, como el que duerme, Como un valiente que se recupera del vino Despertó ʼAdonay
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
E hirió a sus adversarios por detrás. Puso sobre ellos afrenta perpetua.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Desechó la tienda de José Y no eligió a la tribu de Efraín,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Sino escogió a la tribu de Judá Y la Montaña de Sion, que Él amó.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Construyó en las alturas su Santuario Como la tierra que fundó para siempre.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
También escogió a David, su esclavo, Y lo tomó de los rebaños.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Lo trajo de detrás de las ovejas que tenían crías Para que apacentara a Jacob su pueblo Y a Israel su heredad.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Los pastoreó según la integridad de su corazón, Y los guió con la destreza de sus manos.
